ISSN 2411-2143 Серія: Історія. 2022. Вип. 42. 63 ВСЕСВІН ІСОРІ УДК 930.1(438=161.2)(092):001.32(477)НТШ"185/193" DOI: https://doi.org/10.31652/2411-2143-2022-42-63-69 Віталій Тельвак Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка доктор історичних наук, професор (Україна) e-mail: telvak1@yahoo.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2445-968X Вікторія Тельвак Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка кандидат історичних наук, доцент (Україна) e-mail: viktoriatelvak75@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4671-743X Володимир Наконечний Київський національний університет культури і мистецтв кандидат історичних наук, доцент (Україна) e-mail: nakonechniy.ua@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0386-2162 «Неприсутні ніколи не мають рації»: міжнародна наукова діяльність українських істориків міжвоєнної Польщі Анотація. Мета статті – на основі аналізу різнопланової історіографічної літератури всебічно дослідити форми і напрямки міжнародної діяльності українських істориків міжвоєнної Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу. Виходячи з принципів об’єктивності та історизму, дослідницький акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі. У статті використано евристичні можливості методів періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції участі українських істориків міжвоєнної Польщі в міжнародній науковій співпраці. Висновки. незважаючи на загалом репресивну культурну політику польських урядів, українські історики в Другій Речі Посполитій в цілому добре адаптувалися до складних політичних і фінансових обставин. Даючи належну відповідь на численні виклики суспільно- політичного та культурного плану, їм вдалося зберегти сформовані на зламі ХІХ-ХХ ст. традиції міжнародної наукової співпраці та, попри постійні фінансові проблеми, гідно презентувати українську вільну соціогуманітаристику на закордонних форумах. В інституційному плані, найбільш активно міжнародну наукову співпрацю налагоджували члени Наукового товариства імені Шевченка та Українського наукового інституту у Варшаві. Ця культурна діяльність особливої національної вагомості набула в 1930-х роках ХХ ст., коли українська соціогуманітаристика під радянською окупацією зазнала нищівних репресій. В цілому, в тогочасних умовах бездержавного існування розгорнута українськими істориками в Другій Речі Посполитій міжнародна наукова співпраця була різновидом культурної дипломатії, реалізуючи важливе завдання утвердження політичної суб’єктності українців. Ключові слова: культурна дипломатія, міжнародна наукова співпраця, Наукове товариство імені Шевченка, Український науковий інститут у Варшаві, Друга Річ Посполита. Постановка проблеми. Дослідження української історіографії в Другій Речі Посполитій поступово позбуваються персоноцентризму на користь більш широкого інституційного підходу. При цьому виявляється дедалі ширше коло маргіналізованих у попередні часи проблем, котрі потребують самостійного висвітлення з огляду на подальші спроби реконструкції цілісної картини українського наукового руху у міжвоєнній Польщі. Серед найменш знаних згадаємо питання участі українських гуманітаріїв у міжнародному науковому житті. Його глибшому осмисленню у попередні часи заважало панування стереотипу про тотальну матеріальну вбогість українських наукових інституцій та інтелектуалів, що нібито цілковито унеможливлювало закордонні вояжі. Не заперечуючи загальнознаних, зрештою, проблем з фінансуванням української науки в Другій Речі Посполитій, спробуємо більш нюанонсовано підійти до висвітлення цієї важливої історіографічної проблеми.