Iryna Dovhalyuk, Lina Dobrianska. Ethnomusicology of Ukraine at The Turn of XX–XXI Centuries… ISSN 2522-4212 Problems of Music Ethnology. 2021. Iss. 16 5 РОЗДІЛ І З ІСТОРІЇ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ УДК 781.7(477)“19/20” DOI: https://doi.org/10.31318/2522-4212.2021.16.249638 Ірина Довгалюк https://orcid.org/0000-0002-4219-6342 Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, 79000, Львів, Україна Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка вул. Остапа Нижанківського, 5, 79000, Львів, Україна +380 66 772 6776, e-mail: iradovhalyuk@gmail.com Ліна Добрянська https://orcid.org/0000-0003-0203-2009 Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології вул. Остапа Нижанківського, 5, 79000, Львів, Україна +380 50 970 8726, e-mail: lina.dobrianska@gmail.com Етномузикологія України на зламі ХХ–ХХІ століть (1991–2021): осередки, педагогіка, документування Відновлення Україною Незалежності 1991 року створило сприятливі умови для потужного розвитку вітчизняної етномузикології. З того часу минуло 30 років. У дослідженні піде мова про здобутки українських етномузикологів за цей період. У цьогорічному числі щорічника буде представлено українські етномузикознавчі осередки, обговорено стан етномузичної педагогіки, розглянуто основні напрацювання та проблеми документування (польового й архівного) народної музики, а в наступних – проаналізовано наукову, видавничу, конференційну, популяризаторську діяльність українських дослідників народної музики. Ключові слова: українська етномузикологія 1991–2021, українські етномузикознавчі осередки, етномузична педагогіка, документування музичного фольклору, архіви народної музики. Вступні зауваги Із відновленням Незалежності України вітчизняна музична фольклористика одержала досі небачені перспективи для розвитку, адже, попри давні славні традиції, народномузичні дослідження понад століття проводилися в непростих історичних і політичних реаліях бездержавності, що зовсім не сприяло їхньому належному розвою. Особливо це відчувалося в роки радянської окупації, коли наука про народну музику перебувала переважно у стані стагнації, а влада агресивно намагалася підмінити фольклор фольклоризмом. Доля ж тих сміливців, які все ж ризикнули привнести інновації в музичну фольклористику, була тернистою і складною 1 . Період, про який піде мова в дослідженні: 1991–2021 роки, доволі цікавий, хоча непростий і неоднозначний. Здобуття Україною Незалежності нарешті створило сприятливі умови для 1 Як, наприклад, це було у Володимира Гошовського. Детальніше див. (Боніславський, 2006). розгортання народознавчих студій уже на початку 1990-х, чим, розуміється, і скористалися спраглі такої роботи дослідники народної музики по всій Україні. Праця, яка десятиліттями була справою окремих ентузіастів і часто велася негласно, без особливого афішування, отримала нові перспективи. Звісно, далеко не всі тодішні починання знайшли своє продовження. Чимало ініціатив, які тільки-но почали набирати оберти, довелося згорнути, що було спричинено різними факторами: фінансовими (не було коштів), зміною політичних пріоритетів, а інколи – відсутністю достатньої кількості фахівців тощо. Тож потреба узагальнити зроблене, проаналізувати досягнення та упущення української музичної фольклористики за останні 30 років і спонукала до написання цієї розвідки. Актуальність пропонованого дослідження зумовлена ще й тим, що наявні історіографічні студії українських вчених торкаються головно лиш окремих аспектів і періодів історії етномузикології, як от праці Анатолія Іваницького (1997),