97 ISSN 2307-1745 Науковий всник Мжнародного гумантарного унверситету. Сер.: Юриспруден. 2023  61 УДК 343.13 DOI https://doi.org/10.32841/2307-1745.2023.61.20 Маленко О. В., кандидат юридичних наук, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання INTERLEGUM АКАЛНІ ПРОБЛЕМИ ЗАИС ПРАВ А ЗАКОННИ ІНЕРЕСІВ ОБВИНВАЕНОГО В КОРПІЙНИ КРИМІНАЛНИ ПРОВАДЖЕНН ЗА АСІ КОНІДЕНІВ (ОДО СБ’ЄКА, КИЙ ПОВНОВАЖЕНИЙ ЗАЛАИ КОНІДЕНА) Анотація. В запропонованій статті розкривається теоретична та практична проблематика використання інституту конфіденційного співробітництва у криміналь- ному провадженні по корупційним кримінальним право- порушенням. Автором акцентовано увагу на відсутності чіткого нормативно-правового регулювання кола суб’єк- тів, які уповноважені вирішувати питання про залучення конфідента до здійснення досудового розслідування, що негативно впливає на правозастосовну практику. Також висвітлюються проблеми протиріч між нормами кримі- нального процесуального закону щодо проведення неглас- них слідчих (розшукових) дій за участі конфіденційних осіб та доктринальні дискусії з цього приводу в науці кри- мінального процесу. Автором проведено вивчення судової практики Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за останні роки (2019-2023) щодо особливостей вирішення питання про участь конфідента в корупційних кримінальних провадженнях на підставі чого зроблено висновки про наявність значної кількості поглядів з приводу повноважень прокурора та слідчого залучати від- повідних осіб та порядку оформлення такого рішення. На відміну від інших доктринальних робіт з означе- ної проблематики, в даній статті наводяться міркування стосовно впливу сучасного стану правової регламентації використання конфіденційного співробітництва та акту- альної судової практики в частині реалізації відповідних приписів кримінального процесуального закону на стан дотримання прав та законних інтересів обвинуваченого. Автором на основі вивчення вироків Вищого антикоруп- ційного суду та ухвал Апеляційної палати Вищого анти- корупційного суду стверджується, що будь-які порушення сторони обвинувачення з приводу залучення конфідента на сьогодні визнаються неістотними, а тому не мають ніякого процесуального значення. Водночас в правозастосовній практиці зустрічаються виправдувальні вироки, які мотивовані невідповідні- стю порядку прийняття рішення про участь конфідента в корупційному кримінальному провадженні (неналежний суб’єкт ухвалення процесуального рішення), що зумовлює недопустимість доказів, які сторона обвинувачення отри- мує в результаті проведення негласних слідчих (розшу- кових) дій, проте це не є певною тенденцією, а швидше виняток із правила. Окрім того, в подальшому такі вироки скасовуються судами вищих інстанцій. На основі аналізу норм кримінального процесуального закону, практики його застосування та доктринальних здо- бутків науки кримінального судочинства, автором конста- тується факт недоцільності формування позиції сторони захисту на спростуванні допустимості доказів сторони обвинувачення на підставі залучення конфідента неупов- новаженим суб’єктом або ж неналежного процесуального оформлення прийняття ним відповідного рішення. Ключові слова: кримінальний процес, негласні слідчі (розшукові) дії, використання конфіденційного співробіт- ництва, конфідент, реалізація права на захист. Постановка проблеми. Набуття чинності КПК України 2012 року було пов’язано з запровадженням у кримінальному процесі України інституту негласних слідчих (розшукових) дій, які до цього в кримінальному судочинстві нашої держави існували лише в межах оперативно-розшукової діяльності. Новизна вказаного кримінального процесуального явища та недоліки у його нормативно-правовій регламентації виклика- ють істотні дискусії в доктрині вітчизняного кримінального процесуального права, а також складнощі в практичній діяль- ності щодо застосування відповідних приписів кримінального процесуального закону. Серед негласних слідчих (розшукових) дій проблематика використання конфіденційного співробітництва в криміналь- ному провадженні викликає найбільше науково-теоретичних суперечок, зокрема, одні вчені-процесуалісти взагалі запере- чують наявність такої самостійної негласної слідчої (розшу- кової) дії й розглядають її як допоміжний засіб, інші навпаки вважають його особливою негласною слідчою (розшуковою) дією. Водночас і представники юридичної науки, і практикуючі юристи наголошують на неналежному рівні нормативно-право- вого регулювання досліджуваного кримінального процесуаль- ного інституту, в т.ч. й з приводу суб’єкта, який уповноважений вирішувати питання про залучення конфідента до конфіденці- йного співробітництва. При таких обставинах надзвичайний доктринальний та практичний інтерес викликає судова прак- тика з порушеного питання та її вплив на стан захисту прав та законних інтересів обвинуваченого в кримінальному про- вадженні. Стан дослідження. Проблематиці проведення неглас- них слідчих (розшукових) дій у кримінальному судочинстві України присвячені праці таких вітчизняних вчених-процесу- алістів як: О.П. Бабіков, М.В. Багрій, О.А. Білічак, А.А. Вене- діктов, О.М. Дроздов, В.А. Колесник, Ю.В. Колесник,