39 Хіля А.В. Формування ціннісного ставлення до життя у дітей з функціональними обмеженнями у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Реалізація В.О.Сухомлинського в практиці роботи сучасної початкової школи. Збірник матеріалів регіональних педагогічних читань. – Випуск 8. –Вінниця : ВДПУ, 2012. – С. 39-41 Анна Хіля, аспірант ВДПУ ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ У ДІТЕЙ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО Сучасне суспільство ставить перед собою складні завдання гуманізації усіх сфер життя суспільства, тож одним із основних напрямків, на які сьогодні звертається прицільна увага освітян – це забезпечення рівноправних умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожної дитини, не залежно від соціального статусу, національності чи особливостей розвитку. Відповідно до пріоритетних завдань розбудови вітчизняної системи освіти, особливої актуальності сьогодні набувають питання організації навчання та виховання дітей з функціональними обмеженнями, що і зумовило наш науковий інтерес до даної проблеми. Термін «діти з функціональними обмеженнями» (далі по тексту «ДФО») вживається у структурних підрозділах системи закладів, що займаються реалізацією державної політики у сфері надання послуг сім’ям, дітям та молоді і використовується по відношенню до дітей- інвалідів. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», дитина-інвалід – це «дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту» [1]. Відповідно до документів Міністерства охорони здоров'я України, поняття «життєдіяльність» визначається як «повсякденна діяльність, що здатна забезпечити людині своє існування, існування інших членів суспільства та всього суспільства у цілому шляхом навчання, спілкування, орієнтації, пересування, самообслуговування, контролю за своєю поведінкою, участі у трудовій діяльності. Життєдіяльність являє собою інтеграцію фізичних, психологічних та соціальних функцій людини» [1]. Відповідно будь-яка інвалідність – це обмеження життєдіяльності, тобто неможливість виконувати повсякденну діяльність, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить як дорослу людину, так і дитину у незручне становище порівняно зі здоровими і проявляється як часткова або повна втрата здатності до самообслуговування, пересування, навчання тощо, та призводить до соціальної дезадаптації. Такі обмеження накладають відповідний відбиток на особливості світосприйняття дитини, адже сьогодні такі діти досі часто обмежені у вільному доступі до медичних, соціальних та загальноосвітніх закладів: це і відсутність пандусів, і відповідних приміщень особистої гігієни та, навіть, ліфтів, наявність яких дозволила б такій дитині безперешкодно потрапити на 2-3 поверх школи та скористатися послугами, наприклад, бібліотеки чи медичного пункту. Та проблему формування світогляду та системи ціннісних орієнтацій дітей з функціональними обмеженнями одними лише пандусами не вирішити. Сьогодні, в умовах