125 ISSN 2409-1154 Науковий всник Мжнародного гумантарного унверситету. Сер.: Флолог. 2023  59 Том 2 УДК 81’276:316.342.7 DOI https://doi.org/10.32841/2409-1154.2023.59.2.28 Микитюк О. Р., кандидат філологічних наук доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» ІДЕОЛОГЕМИ МОВА, НАІОНАЛІЗМ, НАІ НА СОРІНКА «AB ІMPERIO» Анотація. Статтю присвячено розглядові українського мовно-національного питання на сторінках «Ab іmperio». Контрастивний метод дослідження дозволяє показати базову відмінність між українською та російською пози- цією. Доведено, що журнал «Ab іmperio» визначає себе як міжнародний (засновано його у Нью-Йорку та Казані), проте політика видавництва є відверто антиукраїнською. Простежено дефініції та змістове наповнення ідеоло- гем мова, нація, націоналізм на сторінках журналу та пока- зано політику лінгвоциду та етноциду, яку здійснює росія. Проілюстровано, що дописувачі тижневика «Ab іmperio» визначають російську мову як спадкоємицю Руси, що ціл- ком заперечують факти. Виокремлено позицію Г. Кона, яку автори журналу пристосовують винятково до російського способу мислення та повністю заперечують аналогічні думки, якщо це стосується підколоніальних народів. Російські автори спекулюють на ідеї начебто добро- вільного забування мов, наприклад, фінської, яка посту- пилася місцем для російської. Отож доведено, що мовне питання подано виключно крізь призму загарбника. Про- ілюстровано прикладами, що зникнення будь-якої мови спричиняє неповторні втрати та призводить до дисбалан- су в мовній архітектурі. Описано недопустиме ставлення авторів «Ab іmperio» до іспанськомовних, афроамерикан- ців, емігрантів та місцевих, яким потрібно лише «перепла- витися» в американському суспільстві та стати глобально однорідними. Відтворено, що денацифікація українців, яку на сьо- годні намагається здійснити московія під час повномасш- табної війни, стосується стирання зі світового ареалу української мови, історії, ідентичности, унікальности. Показано, що позиція про створення російської нації як «вдалого аналітичним поняття» є несумісна з українським розумінням ідеологем нація, мова, національність тощо. У статті доведено, що найважливішою цінністю є націо- нальні народи з їхнім характером та духом минулого. Kлючові слова: ідеологема, мова, націоналізм, нація, журнал «Ab іmperio» мовне і національне питання. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Сьо- годнішня російсько-українська війна відтворила сторінку росії (Московії) як імперської держави, метою якої завжди було при- єднувати до себе чужі території та називати їх «ісконно рускіє». Наслідком загарбницької політики росії є пропагування цією державою російського націоналізму та начебто великої росій- ської нації. Крім того, повномасштабна війна поставила на чільне місце мовне та національне питання, оскільки термін «денаци- фікація» росія використовує як свою вимогу щодо українців. Зовнішня політика північно-східного ворога посилена засо- бами масової інформації, які повсякчас обговорюють питання української мови, української ідентичности, українських подій тощо. Численні втручання у внутрішню українську політику на ідеологічному рівні мають тривалу історію, однією ланкою якої є публікація статей у міжнародному журналі «Ab imperio» (заснованого в Нью-Йорку та Казані). Це видання лише від 2000 р. містить понад 45 російськомовних, 27 англійськомов- них досліджень, пов’язаних з мовно-національним україн- ським питанням. Редактори та автори тижневика «Ab іmperio» творять та обговорюють російську мову як спадкоємицю Руси (що заперечують світові філологи, історики, етнологи, археологи), говорять про російський націоналізм та проводять круглі столи, присвячені цій доктрині, наприклад, «Національна ідея в Росії XIX століття» [1], «Націоналізм в імперській Росії: ідеоло- гічні моделі та дискурсивні практики» [2]. Отож ця різнорідна федеральна країна руйнує чужі мови, утверджує своє через брехню та перекручування фактів історії. Натомість україн- ські дослідники шукають пом’якшувальних чинників, коли говорять про свій національний інтерес, наприклад вживають атрибутивні модифікатори на зразок, демократичний (націона- лізм) чи навіть ліберальний (націоналізм) (що є оксимороном) та постійно виправдовуються за свої національні вчинки. Аналіз останніх досліджень і публікацій з поданої теми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячено означену статтю. Вістрям для усвідом- лення лінгвоцидної політики Московії є позиція В. Іванишина, Я. Радевича-Винницького [3, с. 21–70]. Важливим для висвіт- лення мовного питання, пов’язаного з лінгвоцидом та етноци- дом формує стаття В. Кашуби «Дилема етнології» [4, с. 64]. Вагомим є розуміння національних мов та їхньої специфіки, що досліджено в праці Р. Кіся [5, с. 215]. Розуміння мови як основи національної культури виокремлено в С. Півперака [6, с. 67]. Базовими для усвідомлення ідеологем нація, націоналізм, мова є праці українських мислителів та культурно-політич- них діячів – Д. Донцова, який показує росію як державу, що нівелює національні особливості [8; 9;. 10], М. Сціборського, що дає розлогі визначення ідеологем [11] та інших. Важливим є світовий досвід, зокрема про дух минулого щодо розуміння націоналізму та нації йдеться в статті Г. Кона [12]. Користь глобалізації, що сформувала американський спо- сіб життя, який абсолютно не стосується національного складу України, розглядає Ф. Беккер [13, с. 73]. Різне розуміння нації (історичне та сучасне) дає С. Глєбов [14]. Р. Вульпіус пояснює суть створеної ідеологеми велика російська нація [15, с. 353] через антиукраїнську позицію. Історію вживання московської