34 Ампаро № 4. 2022 ISSN 2786-5649 УДК 343.2/7 DOI https://doi.org/10.26661/2786-5649-2022-4-05 ПЕНАЛІЗАЦІЯ ТА ДЕПЕНАЛІЗАЦІЯ ЯК МЕТОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ Острогляд О. В. кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права та правоохоронної діяльності Державний університет «Житомирська політехніка» вул. Чуднівська, 103, Житомир, Україна, професор кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила» вул. Євгена Коновальця, 35, Івано-Франківськ, Україна orcid.org/0000-0003-0003-3075 ostrohlyad@gmail.com У статті на основі теоретичного аналізу основних наукових підходів до розуміння понять «метод кримінально-правової політики», «пеналізація», «депеналізація» та їх базових характеристик визначено сучасне розуміння вказаних понять, встановлено їх змістовне наповнення. Відповідно метод (спосіб) реалізації кримінально-правової політики це система прийомів практичного здійснення, втілення у життя кримінально-правової політики. На підставі логіко-семантичного та порівняльно-правового методів встановлено, що пеналізація, як метод (спосіб) реалізації кримінально-правової політики у науковій літературі розглядається як процес діяльності законодавця щодо встановлення караності кримінальних правопорушень, а також як результат цього процесу, тобто визначення у кримінальному законі видів і розмірів покарань. Що разом з криміналізацією створює основу правової бази боротьби зі злочинністю. Депеналізація ж відповідно це процес, протилежний пеналізації (пеналізація зі знаком мінус), відмова від застосування покарання за діяння, що визнавались кримінально караними, виключення деяких видів покарань із санкцій статті Особливої частини Кримінального кодексу або взагалі із системи покарань, тобто відмова від їх застосування. Пеналізація та депеналізація, разом з криміналізацією та декриміналізацією, повинні забезпечувати баланс кримінального законодавства. І цей баланс повинен відповідати сучасним науковим підходам до методів кримінально- правової політики. Необдумане посилення покарання за відсутності достатніх підстав (за вимогою громадськості, наприклад), або навпаки його послаблення при збільшенні проявів певного характеру, призводить до втрати віри в дієвість кримінального закону та системи судочинства. Тому розроблення єдиної загальної теорії пеналізації злочинів (в тому числі і в аспекті єдності термінів) має важливе практичне значення. Перспективним видається також дослідження встановлення принципів, умов та інших характеристик пеналізації та депеналізації, а також розмежуванню їх з іншими методами реалізації кримінально-правової політики. Ключові слова: кримінально- правова політика, метод кримінально-правової політики, пеналізація, депеналізація, покарання, криміналізація.