92 ISSN 2409-1154 Науковий всник Мжнародного гумантарного унверситету. Сер.: Флолог. 2020  46 том 2 УДК 821.161.2-1.09 DOI https://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-2.22 Рожкова І. Г., старший викладач кафедри грецької філології та перекладу Маріупольського державного університету ГРЕКІ АНИНІ МОИВИ В ВОРОСІ АРАСА ЕВЕНКА А Ї ЛМАЕНН З ПОГЛД НЕОЕЛЛІНІСИКИ Анотація. Статтю присвячено опису відбиття грецьких мотивів, зокрема античних мотивів, традиційних символів Стародавньої Греції, у творчості Т. Шевченка та їх тлумачен- ню з поглядів сучасних неоелліністів України та Греції. Роз- глянуто загальні тенденції прояву античних мотивів в укра- їнській літературі з огляду на тісні плідні історичні зв’язки протягом століть культури українського народу з грецькою культурою. З’ясовано, що саме з античності в українську ментальність досить органічно і природньо ввійшов прин- цип «калокагатії», тобто грецького ідеалу, гармонійного поєднання фізичних і моральних чеснот. Творчість націо- нального поета України Т. Шевченка становить яскравий приклад проявів античних традицій, класичних символів та ідеалів філософії, міфології та літератури Давньої Гре- ції. Твори Т. Шевченка наповнені поетикою античних міфів, біблійною символікою, апокаліптичними видіннями, різни- ми асоціаціями, пов’язаними з міфологіями та символікою античного світу. У статті наголошено на тому, що питання античних впливів на творчість Т. Шевченка неодноразово порушувалось у дослідженнях сучасних та більш ранніх літературознавців. Проаналізовано суттєві зв’язки творів Т. Шевченка з традицією античності, особливості тран- сформації античних образів та стилістичних проявів анти- чного топосу у його поезії на основі відповідних наявних. Стаття становить спробу систематизувати наявні дослі- дження сучасних неоелліністів України та Греції з темати- ки творчості Т. Шевченка та їх інтерпретації новогрецькою мовою. Письменники та поети сучасної Греції – нащадки славетного Гомера – надають високу оцінку творчості поета Т. Шевченка, про що свідчать їх численні спроби дослідження творчості українського генія, а також ціла низка перекладів на новогрецьку за участю та сприянням українських ноелліністів. Особливий акцент зроблено на твердженні, що грецька література, історія, міфологія для Т. Шевченка була засобом поповнення словникового скла- ду рідної мови та життєдайним джерелом збагачення обра- зно-виражальної палітри мистецької творчості. Ключові слова: античний топос, національна літера- тура, літературне джерело, античність, Давня Греція, нео- елліністика. Постановка проблеми. Культура та історія існують і пізна- ються не тільки на рівні фактів і причинно-наслідкових зв’яз- ків, але й на образно-символічному рівні, який забезпечує чітке розуміння людиною конкретного історичного або культурного періоду. Варто відзначити, що, як правило, в національних літе- ратурах спостерігається патріотичне сприйняття класичних канонів. В літературних творах відбито досконалість і повчаль- ність античних зразків, наповнених людським змістом і набли- жених до повсякденного життя. Протягом майже двох тисячоліть антична спадщина є важ- ливою складовою частиною античної культури. У культурі України вона не становить її основу, але проявляється в окремі періоди духовного розвитку країни. Творчість національного поета України Т. Шевченка – яскравий приклад проявів анти- чних традицій, символів та ідеалів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання анти- чних впливів на творчість Т. Шевченка неодноразово порушу- валось у дослідженнях сучасних та більш ранніх літературоз- навців. Окремі її аспекти опрацьовували вітчизняні літератори І. Франко, О. Білецький, С. Савченко, В. Чубач, Є. Маланюк, П. Приходько, В. Яніш, М. Ласло-Куцюк, Ю. Микитенко. М. Шах-Майстренко. З погляду сучасної неоелліністики тему античного топосу, грецизмів у творчості Т. Шевченка, пере- кладів на новогрецьку мову досліджували Т. Чернишова, О. Пономарів, Н. Клименко, А. Савенко, відомі грецькі літе- ратори та автори перекладів творів поета на новогрецьку мову Я. Рицос та Е. Алексіу. Метою статті є встановлення причин звернення літерато- рів до ідейно-художньої спадщини античної епохи у діахронії, зокрема аналіз суттєвих зв’язків творів Т. Шевченка з тради- цією античності, виявлення сенсу та особливостей трансфор- мації античних образів та стилістичних проявів античного топосу у його поезії, систематизація наявних досліджень сучасних неоелліністів України та Греції з тематики творчості Т. Шевченка та її інтерпретації новогрецькою мовою. Виклад основного матеріалу. Українська культура визрі- вала на берегах знаменитого Борисфену, вздовж якого прохо- див перший світовий торговельний шлях «із Варяг у Греки», та увійшла у світовий контекст як культура землеробська, тру- дова, водночас пісенна, мистецька та духовна. Протягом століть культура українського народу існувала у тісному взаємозв’язку з грецькою культурою, починаючи з періоду княжої доби Київської Русі, часів візантійської хри- стиянської літератури, далі у періоди Ренесансу та Бароко, коли на українських теренах почали формуватися відомі історичні братства. Україна періоду Київської Руси рецепіювала античну культуру прямо й опосередковано. Відомо, що окремі твори Аристотеля вивчали книжники і цитували у своїх творах, але головний шлях склали візантійська агіографія, апокрифи, нау- ково-природничі твори, дидактична література, збірники афо- ризмів тощо. Особливо популярним був збірник афоризмів, порад та коротких оповідань «Бджола», перекладений напри- кінці ХІІ ст. з грецької, де, крім цитат із Біблії, візантійських авторів, містяться цитати, посилання, так звані мудрості античних письменників і філософів. Особливе значення мали послання «отців церкви» (патристика Василя Кесарійського, Івана Золотоустого, Івана Дамаскина, Григорія Назіанзина), які не лише формували візантійську християнську літературу, але