Снагощенко В. В. УДК 781.0: 78.03 (477) УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ В ЗАХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ У статті здійснено спробу репрезентувати в історичному аспекті приклади взаємодії, взаємовпливу українських і західнослов’янських (польських, чеських, словацьких) пісень від їх виникнення до кінця ХІХ ст. Як свідчить історія культурних зв’язків, найтіснішими є контакти генетично споріднених народів. У процесі свого розвитку українська музична культура, зокрема українська пісня, піддавалася впливу різних національних культур, насамперед, слов’янських народів, що позначилося на її особливостях і здобула широке розповсюдження в світі. Ключові слова: українська пісня, західнослов’янські народи: польський, чеський, словацький, національні культури, культурні зв’язки. З усіх видів народного мистецтва пісня чи не найглибше розкриває багатство душі народу, його творчі сили. Тому при описах того чи іншого народу завжди багато уваги займає питання, яке місце в його духовному житті посідають поезія, пісня, музика. «Українці дуже багаті, може найбагатші поміж усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, не потіють складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі», – так писав відомий чеський учений, славіст П.Й.Шафарик [15, с. 91]. «Якщо хочете судити про творчу індивідуальність народу, про те, що в нього найпотаємнішого, найціннішого, то найкраще можна досягнути цього, вивчивши його народні пісні» – відзначав видатний французький письменник Ромен Ролан, подібно висловлювалися й інші визначні діячі світової культури [11, с.136]. Особливості українських пісень досліджували чимало відомих вітчизняних письменників, фольклористів минулого – М. Драгоманов, М. Гоголь, К. Квітка, П. Куліш, С. Людкевич, М. Максимович, О. Потебня, І. Срезневський, Л. Українка та ін.; радянські – Н. Велецька, Л.Виноградова [4], Г. Нудьга [6; 7; 8], В. Олійник [9], Ф. Погребенник [11], М.Полотай [4; 12], В.Скрипка [13] та ін. А також сучасні вітчизняні й зарубіжні дослідники О. Алексєєва, І. Белза [1; 2], А. Бигдай, А. Іваницький, О. Зосім, М. Жиров, Ю. Пальцевич [10], Р. Кирчів [5], Н. Супрун-Яремко, А. Турилов [14] та ін. Мета статті – в історичному аспекті розглянути розвиток українських і західнослов’янських пісень: польських, чеських, словацьких їх взаємодію та взаємовплив на слов’янські культури. У всіх слов’янських мовах збереглося слово «пісня». Цей термін виник у добу слов’янської єдності й зберіг первісне значення й до нині. В давнину пісня відображала світогляд і історію народу й супроводжувала побут і