Праці НТШ Хім. науки 2020. Т. LЧ. C. 136–147 Proc. Shevchenko Sci. Soc. Chem. Sci. 2020. Vol. LX. P. 136–147 УДК 544.463:544.526.5 https://doi.org/10.37827/ntsh.chem.2020.60.136 Михайло ЯЦИШИН, Христина ВЛАД, Роман СЕРКІЗ, Олександр РЕШЕТНЯК ПОТЕНЦІОДИНАМІЧНЕ ОСАДЖЕННЯ ПОЛІПІРОЛУ НА ПОВЕРХНІ АМОРФНОГО СПЛАВУ СКЛАДУ Al87Ni8Y5 Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Кирила і Мефодія, 6, 79005 Львів, Україна e-mail: mykhaylo.yatsyshyn@lnu.edu.ua Потенціодинамічним окисненням піролу в 0,1 М водному розчині в 0,5 М H2SO4 на поверхні зовнішнього та контактного боків електродів з аморфного металевого сплаву складу Al87Ni8Y5 осаджено плівки поліпіролу. Проаналізовано циклічні вольт- амперні криві й описано процес електрохімічного окиснення піролу і окисно-відновних перетворень поліпіролу на цих електродах. З’ясовано, що відмінність у топології плівок зумовлена топологією поверхні електродів, які визначають різну стійкість поверхневих оксидних плівок на цих поверхнях. Дослідження топології поверхні електродів, морфології і структури, частинок та складу підготовлених плівок поліпіролу на електроді з аморфного сплаву проводили за допомогою інфрачервоної спектроскопії з ослабленою загальною відбивною здатністю і Фур’є перетворенням (FTIR-ATR), растрової електронної мікроскопії (RЕМ) та енергодисперсійного рентгенівського мікроаналізу (ЕDХ). За допомогою ІЧ-ФП аналізу підтверджено, що утворені плівки, сформовані на поверхнях Al87Ni8Y5 електрода, відповідають поліпіролу, який перебуває в формі солі  гідросульфату поліпіролу. Аналіз зображень растрової електронної мікроскопії виявив, що на контактному та зовнішньому боках робочих електродів плівка поліпіролу має розвинену топологію поверхні, яка залежить від якості поверхні й аморфізуючого сплав металу. За результатами аналізу спектрів енергодисперсійного рентгенівського мікроаналізу виявлено наявність у полімерній плівці малої кількості домішок металів, головно сульфатів, які входять до складу робочого електрода. Ключові слова: пірол, аморфний сплав, електрохімічне окиснення, поліпірол, структура. Вступ Серед усіх електропровідних полімерів (ЕПП) поліпірол (ППі) за кількостю наукових праць, присвячених дослідженню його синтезу та вивченню фізико- хімічних властивостей, перебуває на другому місці після поліаніліну (ПАн) [1]. Простота і різноманітність методів синтезів, висока електронна провідність, хороша стабільність у повітрі і воді та багато інших унікальних фізичних та хімічних властивостей і можливостей застосування ППі робить його важливим матеріалом в сучасних технологіях, у тім числі і нанотехнологіях [2–6]. Унікальною властивістю