ЕКОЛОГІЯ Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. Випуск 2/2021 (127) 53 УДК 574.472/24+622 DOI: 10.30929/1995-0519.2021.2.53-59 СУЧАСНА ГІРНИЧОДОБУВНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В. В. Никифоров, С. В. Дігтяр, О. А. Сакун, О. А. Смотрицький Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського ORCID: 0000-0001-8917-2340; 0000-0002-6872-2865; 0000-0003-1573-4333 М. С. Мальований Національний університет «Львівська політехніка» ORCID: 0000-0002-3868-1070 Екстенсивний тип розвитку національних економік призводить до деградації довкілля та скорочення біоріз- номаніття унаслідок незбалансованої експлуатації природних ресурсів. Не лімітована, науково не обґрунтована антропогенна діяльність викликає порушення біогеохімічного гомеорезису екосистем, який склався протягом тривалої еволюції, й зумовлює появу територій екологічного ризику (деструктивних зон), що мінімізує отри- мання повноцінних екосистемних послуг. Для гірничодобувної діяльності характерний інтенсивний вплив на навколишнє природне середовище, що неминуче викликає його зміну. У процесі виробництва повністю або частково порушуються сформовані екосистеми на ділянках розміщення промислових об’єктів (шахт, рудників, збагачувальних комбінатів). Такі зміни призводять до відчуження сільськогосподарських угідь, відтворення та забруднення підземних і поверхневих вод, затоплення та заболочування розроблених територій, зневоднення та засолення ґрунтів, трансформації мікроклімату, акумуляції потенційно токсичних елементів на різних трофіч- них рівнях, гідрогеологічних і геохімічних порушень у локальних екосистемах тощо. Використання біотехноло- гічних методів виявлення і ліквідації подібних забруднень ґрунту зазвичай є єдиним можливим способом від- новлення екологічного балансу між продукцією і деструкцією органічної речовини, що формує клімаксні еко- системи. Виключення ксенобіотиків із біогеохімічних циклів, поступове зниження ступеня їх токсичності, а також біодеградація хімічно більш складних полютантів забезпечується мікробоценозом едафотопу. Введення до складу екосистем, які постраждали від гірничодобувних технологій, додаткової кількості ефективних біоло- гічних деструкторів, здатних використовувати широкий спектр мінеральних речовин для пластичних і енерге- тичних обмінних процесів, дозволить прискорити їх біодеградацію або біоконверсію. Додатковий демутаційний ефект забезпечують науково обґрунтовані методи фіторемедіації. Ключові слова: біорізноманіття, інвентаризація, екосистеми, синтаксони, сукцесії. АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ. Екстенсивний тип розвитку національних економік призводить до де- градації довкілля та скорочення біорізноманіття унаслідок незбалансованої експлуатації природних ресурсів. Не лімітована, науково не обґрунтована антропогенна діяльність викликає порушення біоге- охімічного гомеорезису екосистем, який склався протягом тривалої еволюції, й зумовлює появу тери- торій екологічного ризику (деструктивних зон), що мінімізує отримання повноцінних екосистемних послуг. Для гірничодобувної діяльності характерний інтенсивний вплив на навколишнє природне середо- вище, що неминуче викликає його зміну. У процесі виробництва повністю або частково порушуються сформовані екосистеми на ділянках розміщення промислових об’єктів (шахт, рудників, збагачуваль- них комбінатів). Такі зміни призводять до відчу- ження сільськогосподарських угідь, відтворення та забруднення підземних і поверхневих вод, затоп- лення та заболочування розроблених територій, зне- воднення та засолення ґрунтів, трансформації мік- роклімату, акумуляції потенційно токсичних елеме- нтів на різних трофічних рівнях, гідрогеологічних і геохімічних порушень у локальних екосистемах то- що. Головним фактором деградації довкілля є техно- логічні процеси, що формуються за незбалансованої, екологічно не обґрунтованої експлуатації різних об’єктів гірничого виробництва, тому пов’язані з: – видобуванням мінерально-сировинних (тепло- енергетичних і гідромінеральних ресурсів, кольоро- вих і чорних металів, гірничо-хімічної сировини); – використанням природних ресурсів (землі, во- ди, повітря, флори, фауни); – хімічним, біологічним і фізичним (тепловим, акустичним, радіоактивне, вібраційне, електромаг- нітне) забруднення екотопів. Масштаби вилучення твердих корисних копалин із надр залежать від технології видобутку, яка може бути як відкритою, так і підземною. Найбільш силь- ні порушення поверхні землі спостерігаються при вилученні з надр корисних копалин відкритим спо- собом: під розробку родовищ відводяться великі території, які після завершення робіт виводяться з локальних екосистем. У результаті «відпрацьовані» території стають центрами ерозійних процесів, за- лучаючи все нові та нові земельні ділянки, змінюю- чи при цьому ландшафт даної місцевості, що нега- тивно впливає на біорізноманітність. Розробка ро- довищ корисних копалин підземним способом вима- гає істотно менших територій під гірничий відвід і не викликає настільки суттєвої трансформації еко- систем та інфраструктури, як відкриті гірничі робо- ти. Її супроводжують значні зміни в навколишньому середовищі, пов’язані переважно з характером зру- шення масивів налягаючих гірських порід. Сучасні технології видобутку та транспортуван- ня мінеральних ресурсів, а також їх переробки, час- то призводять до аварійних ситуацій, у результаті чого до природних екосистем потрапляють чужорі- дні для них речовини і ПТЕ (ксенобіотики), які не- гативно впливають на всі компоненти екосистем і в даний час вважаються одними з домінуючих забру- днювачів навколишнього середовища. Особливе навантаження при цьому припадає на едафотоп, що