ЮРИДИЧНІ НАУКИ. 5(124)/2022 ~ 25 ~ ISSN 1728-2195 Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 2022; 5 (124): 25-28 УДК: 349.2 DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/5.124-4 ISSN 1728-2195 © Taras Shevchenko National University of Kyiv, Publishing center "Kyiv University", 2022 С. Венедіктов, д-р юрид. наук, доц., проф. ORCID ID: 0000-0002-0967-5085 Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна ЗНАЧЕННЯ АКТІВ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ДЛЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ УКРАЇНИ Досліджено особливості застосування актів Міжнародної організації праці в судовій практиці на основі аналізу ок- ремих судових рішень та Конвенції про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 р. (№ 158), а також Рекомендації № 166, що її доповнює. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові і спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного методу розглянуто особливості практичного застосування міжнаро- дних трудових стандартів при регулюванні трудових відносин в Україні, а також проблематику застосування конве- нцій та рекомендацій Міжнародної організації праці при розгляді судами індивідуальних трудових спорів. Формально- логічний і системний методи застосовано при дослідженні змісту актів Міжнародної організації праці, присвячених питанням розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та строковим трудовим договорам. Головним результатом дослідження є висновки та пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності розгляду судами індиві- дуальних трудових спорів шляхом практичного використання конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці. Акцентовано роль судової влади в реалізації міжнародних зобов'язань України, адже результати її діяльності можуть позначитись на міжнародному іміджі держави. Ключові слова: Міжнародна організація праці, трудові спори, конвенції, рекомендації, судова практика. ВСТУП. Глобалізаційні процеси, які ми спостерігаємо в останні десятиріччя у світі, неминуче впливають на всі сфери суспільного життя, у тому числі й національне право, у якому на цей час можна спостерігати істотне посилення ролі міжнародної складової. Наведеній обста- вині суттєво сприяє також і стрімкий розвиток цифрових технологій, завдяки якому ми все частіше спілкуємося з колегами-правниками інших країн, досліджуємо сучасну зарубіжну юридичну літературу, обмінюємося передовим досвідом на міжнародних правничих конференціях тощо. Не виняток у цьому випадку й трудове право, у форму- ванні та розвитку якого історично відіграє значну роль Міжнародна організація праці (далі – МОП). Наведена спеціальна установа Організації Об'єднаних Націй була заснована ще в 1919 р., що робить її однією з найстарі- ших та найповажніших із нині діючих у світі. Україна є членом МОП, починаючи з 1954 р., і за цей час ратифікувала 71 конвенцію, з яких на кінець 2022 р. зберігають свою дію 61. Ця обставина, безпе- речно, має істотне значення для трудового права нашої держави. Адже, як свідчить практика, в умовах сього- дення міжнародне право набуває все більшого значен- ня для регулювання відносин у сфері праці, яке тради- ційно було монополією виключно внутрішнього націо- нального законодавства. Відповідно, міжнародні норми стають все більш корисними не тільки для безпосеред- нього регулювання трудових правовідносин, але й для вирішення спорів, що випливають з наведених відно- син. Зазначена обставина вказує на безумовний науко- вий інтерес по відношенню до актів МОП та їх місця в національному трудовому праві. Проблематика міжнародно-правового регулювання трудових відносин досліджується в наукових працях таких вчених, як В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, С.В. Виш- новецька, Л.П. Гаращенко, М.І. Іншин, В.В. Жернаков, І.В. Лагутіна, Я.В. Сімутіна, Г.І. Чанишева, В.М. Щер- бина та інші. Проте, незважаючи на існуючий інтерес до особливостей реалізації міжнародних стандартів в трудо- вому праві України, проблематика застосування актів МОП у судовій практиці залишається доволі не розкритою. Мета статті полягає у з'ясуванні місця актів МОП у правовому регулюванні трудових відносин в Україні, а також можливості їх ефективного застосування судами при розгляді трудових спорів. Об'єктом дослідження є трудові правовідносини, в рамках яких реалізуються положення конвенцій та рекомендацій МОП. У процесі підготовки статті застосовано діалектичний, формаль- но-логічний, системний та інші методи пізнання. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ. Зазвичай в Україні судові рішення по трудовим спорам не спираються на акти МОП. Якщо проаналізувати судову практику, сформова- ну за останні роки в нашій державі, то можна побачити, що незважаючи на те, що дуже часто скаржники поси- люють свою аргументацію посиланням на ту чи іншу кон- венцію або рекомендацію МОП, безпосередньо в основу ухвалених судових рішень наведені міжнародні стандар- ти не лягають. Ця обставина передусім викликана тим, що під терміном міжнародне трудове право розуміють міжнародне публічне трудове право, тобто право, яке пов'язують із співпрацею держав, міждержавних об'єд- нань, міжнародних організацій та соціальних партнерів (об'єднань працівників та роботодавців) національного рівня у сфері праці. Його предмет становлять міждержа- вні публічні відносини з приводу встановлення та реалі- зації міжнародних стандартів прав людини у сфері праці (визначення фундаментальних трудових прав, сприяння зайнятості, забезпечення гідних умов праці, розвиток соціального діалогу, ефективне соціальне забезпечення тощо). Але в цьому випадку слід зауважити, що міжнаро- дне публічне трудове право завжди має комплексний характер, що виражається в поєднанні елементів міжна- родного права, що регулює компонент сфери праці, з національним трудовим законодавством. З одного боку, відповідно до ст. 9 Конституції Украї- ни, після ратифікації міжнародного акту він стає части- ною національного законодавства [1] і в подальшому його положення не функціонують, так би мовити само- стійно, а розвиваються в нормативно-правових актах України. Але, з іншого боку, це жодним чином не ніве- лює можливість прямого застосування міжнародного акту у випадку неурегульованості відповідного питання в нормативно-правових актах України. Про це нам, до речі, чітко вказує ст. 8 1 Кодексу законів про працю Укра- їни (далі – КЗпП) [2]. Як приклад останнього висновку © Венедіктов С., 2022