108 ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2024 № 68 УДК 343.1 DOI https://doi.org/10.32782/2307-1745.2024.68.22 Маленко О. В., кандидат юридичних наук, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання INTERLEGUM ПРОДОВЖЕННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ В КОРУПЦІЙНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ Анотація. У даній науковій статті розкривається тео- ретична та практична проблематика продовження слідчим суддею дозволу на проведення негласних слідчих (розшу- кових) дій під час досудового розслідування корупційних кримінальних проваджень. Автор відзначає особливу важ- ливість порушеної теми з огляду на актуальність проти- дії корупційній злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави та значення відповідних негласних заходів у доказуванні вчинення корупційних кримінальних правопорушень. В публікації відзначається, що чинний кримінальний процесуальний закон України має істотні прогалини при вирішенні питання про продовження дозволу на прове- дення негласних слідчих (розшукових) дій, що дозволяє слідчому й прокурору ігнорувати імперативні процесу- альні норми й фактично кожного разу при необхідності отримувати дозвіл на проведення негласних заходів без будь-яких часових обмежень. У свою чергу слідчий суддя позбавлений можливості здійснювати ефективний судовий контроль за правами й свободами особи у випадках, коли сторона обвинувачення вважає за потрібне продовжувати проведення негласних слідчих (розшукових) дій. В науковій статті пропонується розмежовувати такі пра- вові поняття як «продовження дозволу на проведення нег- ласних слідчих (розшукових) дій» та «отримання нового дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій». Автором запропоновано врегулювати в криміналь- ному процесуальному законі порядок та строки звернення слідчого за погодженням з прокурором або прокурором з названими клопотаннями до слідчого судді. Наголошено на важливості надання слідчим суддею оцінки доказам, які отримані стороною обвинувачення за результатами про- ведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі раніше наданих дозволів, при вирішенні питання щодо їх продовження чи повторного проведення. Автором проаналізовано доктринальні джерела та судову практику по корупційним кримінальним про- вадженням й зроблено висновки, що не дотримання пра- вил продовження дозволу на проведення негласних захо- дів становить порушення принципу верховенства права у сфері кримінального судочинства, що обумовлює недо- пустимість доказів, які здобуті за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій. Водночас з ураху- ванням мінливості судової практики, науковець пропо- нує передбачити в кримінальному процесуальному законі України імперативне правило щодо недопустимості від- повідних доказів. Констатовано, що запропоновані зміни будуть сприяти як виконанню завдань кримінального провадження, так і ефективній реалізації функції захисту обвинуваченого по корупційним кримінальним провад- женням. Ключові слова: кримінальний процес, негласні слідчі (розшукові) дії, реалізація права на захист, верховенство права, обмеження прав та свобод особи. Постановка проблеми. Негативний вплив корупції як сус- пільного явища на соціальне, економічне та політичне життя в Україні актуалізувало діяльність всіх суб’єктів громадян- ського суспільства нашої держави на протидії їй. Одним із напрямків означеної боротьби є кримінально-правовий (репре- сивний), який реалізується компетентними державними орга- нами з метою притягнення осіб, які вчинили корупційні кри- мінальні правопорушення, до кримінальної відповідальності. Відповідна діяльність здійснюється в порядку, передбаченому нормами кримінального процесуального закону, й особливе місце в ній належить інституту негласних слідчих (розшуко- вих) дій (надалі – НС(Р)Д). Нормативне закріплення НС(Р)Д безпосередньо в Кримі- нальному процесуальному кодексі України 2012 року (надалі – КПК України) відбулося вперше у вітчизняному кримінальному судочинстві та є надзвичайно дискусійною проблематикою в доктрині. Ще на стадії обговорення проекту нового КПК України Ю.М. Грошевий зазначав, що таємність притаманна саме оперативно-розшуковій діяльності, яка здійснюється із застосуванням оперативних та оперативно-розшукових засобів, а слідчі дії спрямовані на збирання, фіксацію та перевірку дока- зів, тому запропонований розробниками інститут НС(Р)Д є за своєю природою оперативно-розшуковими заходами [1, с. 565]. Представники юридичної науки по-різному сприйняли озна- чені новели, зокрема: недоцільними відповідні зміни вважа- ють Ю.І. Азаров [2, с. 50], В.О. Глушков [3, с. 8–9], Р.Ю. Саво- нюк [4, с. 209–210] та інші; водночас Д.Б. Сергєєва [5, с. 103], С.І. Спільник і О.Б. Комарницька [6, с. 17–18], О.О. Подобний [7, с. 160] та багато інших підтримують подальший розви- ток інституту негласних заходів саме у системі слідчих (роз- шукових) дій. З урахуванням того, що наразі такі заходи як НС(Р)Д закріплені в КПК України, законодавець має забезпе- чити належний рівень їх правового регулювання з метою убез- печення особи від неправомірного втручання у сферу її приват- ного життя. В юридичній науці досить обґрунтовано стверджується, що існуюча система НС(Р)Д має істотні недосконалості, зокрема: відсутність системності, не відповідність засадам верховенства