Головко Ю. І. Зберігання службової документації в архівах митних установ Південної України (1776–1819 рр.) Наприкінці XVIII ст. розпочався процес централізації та уніфікації митної системи Російської імперії, який мав покращити виконання митними установами основних функцій. Однією з функцій митних установ Південної України в останній чверті XVIII – першому двадцятиріччі ХІХ ст. було збирання та зберігання інформації стосовно торгівлі, купецтва, переїжджих, судноплавства, службовців даної установи. Дана інформація фіксувалася в службовій документації митних установ, як внутрішнього користування, так і у вихідній. Документообіг службової документації внутрішнього призначення, як правило, завершувався в митній установі, тому дана документація передавалася до архіву установи. що ж до вихідної документації, то до архіву митниць потрапляли чернетки, копії, невідправлені оригінали. Архів був обов’язковою складовою будь-якої установи, але не виділявся в окремий структурний підрозділ і не мав спеціального штату – з документацією працювали службовці установи. Для зберігання документації використовували дерев’яні скрині з замками – скрині стояли в будинку митного присутствія. Наприкінці XVIII ст., коли планувалася розбудова нової мережі митних установ Новоросійської губернії, проектом будівництва передбачалося, що митне присутствіє кожної установи буде мати окрему кімнату для архіву, а в Перекопській митниці для архіву планувалася окрема будівля (архів Перекопської митниці з 1798 р. мав зберігати справи усіх кримських митниць) [2; л. 14–37]. Збереження службової документації в архівах митних установ мало виключно практичну мету, адже саме митна установа в разі потреби повинна була мати відповіді на всі питання стосовно людей, документів та товарів, які пройшли через дану