Українська демонологія у творчості Тараса Шевченка ©2015 Олександр Сурков, Київ surkov@vispacem.org.ua Есе присвячено аналізу мотивів народної демонології у ранніх творах Кобзаря на прикладі балади “Причинна”. Розглядається історія створення балади, її доля, місце в національній культурі. Дається поглиблений розбір тексту в розрізі фольклорних джерел. Висувається авторська реконструкція фонового сюжету балади. Замість вступу. Так хто був насправді був вурдалаком? Творчість Тараса Григоровича Шевченка(1814-1861) являє собою цілісний поетичний світ - образний, моторошний, просочений глибинним національним фольклором і самобутньою авторською філософією. Його балади лежать в руслі загальноєвропейської традиції «фентазійного романтизму» і займають гідне місце на Олімпі світової літератури. Українська фольклорна демонологія базується на східноєвропейських традиціях. На відміну від російських “жахливих казок”, що мають в основі тюркський(татарській) символізм, вона використовує частіше за в се середньовічну скандинавську та готську традицію. Російському читачу, що вихований на адаптованих “билинах” важко орієнтуватися у складній та незнайомій системі західного фольклору. Цю специфіку час від часу використовують нечистоплотні, політично ангажовані публіцисти. Ось, наприклад, що пише Олесь Бузина (нині покійний) у своєму “творі” "Вурдалак Тарас Шевченко" (2000 р.): Первая же поэма, с которой начинается "Кобзарь" ("Причинна") поражает своей дикой бессмыслицей. Ждет дивчина казака из похода. Ждет, пока, тронувшись рассудком, не испускает дух под дубом. А тут (надо же, какое совпадение!) любимый возвращается. Глядит - красавица его ненаглядная копыта откинула. И что же он? Да не поверите: "Зареготавсь, розiгнався - та в дуб головою!" По-видимому, это был богатырский удар! Поэт не уточняет подробностей, но, скорей всего, казак раскроил себе череп, как кавун. Оставалось только собрать мозги и похоронить этих степных Ромео и Джульетту. Мораль? А никакой морали, как всегда у Шевченко! Только глубокомысленная констатация: "Така —— доля"... И не стоит искать скрытых смыслов. Их нет. Ведь это просто бред не вполне нормального человека, помешанного на сценах жестокости. Материал для психоаналитика - не более того. Особисто мені після «цебра нечистот», що процитовано вище, захотілося вимити руки. Тому що смисли в баладі є. І відкриті, і приховані і, навіть, не повірив би убитий Бузина (бог йому суддя) - філософські. Пасквілянту це було нецікаво, йому потрібно було танцювати на могилі поета заради реготання російській публіці, яка не те що української мови та історії, і своїх-то майже не знає ...