277 Порівняльно-аналітичне право ♦ УДК 341.232.5 [477:(341.174(4)+341.217(4/7)] МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНиЦТВО УКРАЇНи З ЄВРОПЕЙСьКиМ СОЮЗОМ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПІВНІЧНОАТЛАНТиЧНОГО ДОГОВОРУ В НАУКОВО-ТЕхНІЧНІЙ СФЕРІ: ПРАВОВІ ПиТАННЯ INTErNaTIONaL COOPEraTION Of UKraINE wITh EU aNd NaTO IN SCIENCE aNd TEChNOLOgy: LEgaL ISSUES Фетисенко В.О., аспірант кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія» У статті досліджено міжнародне співробітництво України з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору в науково-технічній сфері. Розглянуто чинні міжнародні договори та угоди зі здійснення зазначеного співробітництва. Виділено основні види й форми здійснення науково-технічного співробітництва України з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору. Ключові слова: міжнародне співробітництво, науково-технічна сфера, Європейський Союз, Організація Північноатлантичного до- говору, Угода про асоціацію, «Наука заради миру та безпеки». В статье исследуется международное сотрудничество Украины с Европейским Союзом и Организацией Североатлантического до- говора в научно-технической сфере. Рассматриваются действующие международные договоры и соглашения по осуществлению ука- занного сотрудничества. Выделяются основные виды и формы осуществления научно-технического сотрудничества Украины с Европей- ским Союзом и Организацией Североатлантического договора. Ключевые слова: международное сотрудничество, научно-техническая сфера, Европейский Союз, Организация Североатланти- ческого договора, Соглашение об ассоциации, «Наука ради мира и безопасности». The article is devoted to the international cooperation of Ukraine with EU and NATO in science and technology. The author considers existing international treaties and agreements, which regulate such kind of cooperation. The article highlights the main types and forms of international cooperation between Ukraine and the EU and NATO in science and technology. Key words: international cooperation, science and technology, EU, NATO, Agreement of association, “Science for Peace and Security”. Постановка проблеми. Із часів незалежності в док- трині зберігаються вкрай скептичні оцінки залучення України до світових і регіональних процесів у науці й техніці. Так, А. Поручик зазначає, що «нинішній рівень включення України до міжнародного науково-технічного співробітництва є вкрай низьким, масштаби співпраці не відповідають повною мірою науково-технічному та еко- номічному потенціалу нашої держави, а участь України в інноваційній кооперації з іншими державами – низькоди- версифікована» [1, с. 114]. Здійснення Україною міжнародного співробітництва в науково-технічній сфері забезпечує залучення держави до світових процесів у сфері науки й техніки, що дає змогу вдосконалити національну науково-технічну сферу, ін- тенсифікувати науково-технічну діяльність і використати наявний науково-технічний потенціал. У цьому ж напрямі відзначається, що міжнародне науково-технічне співробіт- ництво є одним із дієвих та ефективних засобів інтегра- ції України в європейський економічний і технологічний простір [2]. Зокрема, таке співробітництво здійснюєть- ся з Європейським Союзом (далі – ЄС) та Організацією Північноатлантичного договору (далі – НАТО). Як спра- ведливо зазначається, науково-технічне співробітництво є важливою складовою всього комплексу міжнародних економічних відносин нашої держави, оскільки саме інте- лектуальний потенціал суспільства дає можливість опти- мізувати прийняття будь-яких державних рішень і сприяє підвищенню конкурентоспроможності держави [3, с. 263]. З іншого боку, видається, що ефективність такого співро- бітництва залежить від стану його правового регулюван- ня. Тому надзвичайно актуальним є дослідження правових аспектів міжнародного науково-технічного співробітни- цтва України з ЄС і НАТО. Стан дослідження. Окремі питання з міжнародного співробітництва України в науково-технічній сфері були предметом розгляду таких вітчизняних і закордонних правників і вчених, як В.Й. Голуб, В.В. Корнілова, О.Е. Га- шутіна, О.А. Гончаренко, Л.І. Федулова, Т.М. Юхновська, М.Л. Гоебель, Д. Пекарц, К. Хандлер, К. Шух та інші. Від- даючи належне наявним напрацюванням, уважаємо за не- обхідне приділити увагу вивченню міжнародного співро- бітництва України з ЄС і НАТО в науково-технічній сфері більш детально. Метою статті є дослідження правових аспектів міжна- родного співробітництва України з ЄС і НАТО в науково- технічній сфері. Досягнення мети статті вимагає вирішен- ня низки завдань: з’ясування видів і форм регіонального науково-технічного співробітництва України з ЄС і НАТО, вивчення наявних міжнародних угод і договорів, визна- чення сучасного стану здійснення зазначеного співробіт- ництва. Виклад основного матеріалу. Україна здійснює між- народне науково-технічне співробітництво в рамках чис- ленних міжнародних організацій як універсального, так і регіонального характеру (ООН, ООН із питань освіти, науки та культури, Рада Європи тощо). Однак найбільш тривалим і комплексним є відповідне співробітництво з ЄС і НАТО. Уперше міжнародне співробітництво між Україною та ЄС у сфері науки й техніки стає предметом міжнародно- правового регулювання в Угоді про партнерство і спів- робітництво між Україною і Європейськими Співтовари- ствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. [4]. Ст. 58 Угоди покладає на сторони позитивне зобов’язання зі сприяння сторін зазначеному співробітництву та ви- значає такі його форми, як обмін науковою й технічною інформацією, спільну діяльність у галузі досліджень і тех- нічних розробок, діяльність із професійної підготовки та програм мобільності для науковців, дослідників і техніч- ного персоналу, які беруть участь у дослідженнях і техніч- них розробках з обох сторін, та інші форми науково-тех- нічного співробітництва на основі взаємної домовленості. 4 липня 2002 р. між Україною та Європейським Спів- товариством була підписана Угода про наукове й техно-