Юрій Громик (Луцьк, Україна) Західне Полісся як регіон активної українсько-польської міжмовної взаємодії Західне Полісся – ареал із типово прикордонним характером. Учені давно зробили висновок, що місцеві говірки склалися в результаті нашарування на північноукраїнську діалектну основу багатьох елементів суміжних говорів південно- західного українського наріччя, найперше волинського. Значний вплив на формування фонетико-граматичної системи та лексичного складу західнополіського говору мала й польська мова: донедавна на цій території поруч із автохтонним українським населенням помітний відсоток мешканців становили поляки, контакти між українцями та поляками в цьому регіоні були активними в різних сферах громадського, культурного та господарського життя. За таких обставин склалися сприятливі умови для активної міжмовної взаємодії, у результаті якої чимало лексем із польської мови засвоєні були носіями українських західнополіських говірок. Ареал найвиразнішого впливу польської мови на лексику західнополіського говору – надбузько-поліські говірки. Цю гіпотезу, поміж іншим, переконливо доводить аналіз місцевої прислівникової лексики [Гр., 255 – 262]. Так, у західнополіських надбузьких говірках Любомльського, Володимир-Волинського районів Волинської області, а також в українських підляських говірках повіту Гайнівка Підляського воєводства, зі значенням “сьогодні” нами засвідчено прислівники-полонізми дз’іс’, дз’íс’а, дз’íc’ай, дз’íс’ака, дз’íс’акай, дз’іс’айдéн’, що внаслідок адаптації до фонетичної системи українських говірок вживані також у варіантах д’іс’, д’íс’а, дúс’а, д’íс’ай, д’íс’ака, д’íс’іка, д’íс’акай, д’íс’ікай, д’іс’айдéн’. У цьому ж ареалі простежено похідні зі значенням часової лімітативності: додз’íс’, дод’íс’, додз’íс’а, дод’íс’а, додз’íс’ай, дод’íс’ай “досі, до цього часу”. Тільки в надбузько-поліському ареалі виявлено прислівники-полонізми зі значеннями “на босу ногу (взутися)”: прáбус’ц’, впрáбос’, впрáбус’, впрáбос’ц’, впрáбус’ц’, напрáбос’ц’, напрáбус’ц’, впрóбус’ц’і, напростóбус’ц’; “вчора”: вчóрай, вчóрий, вчóракай; “тут”: тýтай, тýтакай; “надвечір, коли смеркає”: назмрóку; “більше”: в’éнций, в’енц, вйéнций, вйéнци, вйенц; “дуже”: бáрдзо, бáрзо; “тоді”: втéди; “торік, минулого року”: такр’íк, втакр’íк, такрóку; “коли”: к’éди; “багато”: дýжо та шмат; “найближчими днями”: л’ададéн’, л’адавдéн’, л’адандéн’; “на видному місці”: наподорéнжи; “будь-коли, у будь-який час”: л’адакол’í, бил’екол’í; “дешево”: тáн’о; “постійно, протягом тривалого часу”: ц’óнґом, цóнґле, беспшéрви; “найчастіше”: найбарз’éй; “переважно”: пшевáжн’е; “справді”: правдз’íве; “легко”: лáтво; “поки живий, при житті”: зажúц’а; “натомість”: натихм’áст; “абияк”: бил’ейáк; “навпаки”: одврóтн’е; “дуже гарно”: сл’íчно; “ні до чого”: нáн’іц; “зарозуміло, пихато”: цвáн:о, цвáно, мóндро; “майже”: прáв’е, прáве тощо. Часто ареали цих утворень продовжуються в західноволинських говірках південно-західного наріччя. Одначе тільки надбузькими говірками вживання прислівників-полонізмів на Західному Поліссі не обмежується. Дрібні, а часом ще й розрізнені ареали їх виявлено практично на всій території говору. Так, зі значенням “байдуже” у різних говіркових групах простежено структури байбáрдзо, байбáрзо, байбáрдзе, байбáрдзи, байбáрзе, байбáрзи, байбáрз’і; зі значенням “колись, давніше” – кéдис’, к’éдис’, кéдис’а, кúдис’а; “ніколи” – н’íґди, н’íґде, н’íкде, н’íгди, н’íгде, нúґди, нúгди, нéґди, нúгде, нéгде; “достоту, достеменно”: рúхтик; “майже” – нéмал’, нúмал’, немáл’, нимáл’; “змалку”: змал’ен’кóс’ц’і; “надто швидко” – пéндом, пáндом, пéндлом, пéнтом, пáнтом та п’ірýн’ем, п’ерýном, п’ірýнем, пéруном, пáруном, перýном, пéроном, перóном, пéрином;