УДК 902.2 (477) «632»  Федорченко О. С.  ДОСЛІДЖЕННЯ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ПІВНІЧНОГО  НАДЧОРНОМОР'Я ТА НАДАЗОВ'Я У 70-80-х РОКАХ XX ст.  Статтю присвячено історіографічному аналізу польових досліджень пізнього палеоліту  Північного Надчорномор'я та Надазов'я в період новобудовних розкопок (70-80-х років XX ст.).  Значну увагу приділено змінам у польовій методиці у зазначений період.  Мета цього історіографічного дослідження  полягає, насамперед, у тому, щоб окреслити го- ловні досягнення у пошуках та розкопках пам'я- ток пізнього палеоліту Надчорномор'я, проана- лізувати розвиток польової методики, оцінити  ступінь інформативності та якості археологічних  джерел, а також охарактеризувати «перший»  інтерпретаційний рівень дослідження пізнього  палеоліту Північного Надчорномор'я.  Зважаючи на те, що переважна більшість ар- хеологічних колекцій з довоєнних досліджень  загинула в роки Другої світової війни, основний  масив джерел для реконструкції суспільства  прильодовикових степових мисливців форму- вався у повоєнні часи та особливо у період но- вобудовних розкопок (70-80-х років XX ст.).  Протягом цих двадцяти років інтенсифікуються  дослідження пізнього палеоліту у Північному  Надчорномор'ї, відбуваються зміни у польовій  методиці, формуються регіональні наукові центри.  Зрештою, саме в цей час було значно розшире- но основний методичну та джерельну базу для  вивчення суспільства прильодовикових степових  мисливців. Відтак вирішити певні проблемні  питання та окреслити подальші перспективи у су- часний період (90-ті - початок XXI ст.) можливо  лише після огляду попередніх досліджень.  З кінця 60-х - у 80-ті роки загострився інте- рес до питань удосконалення польових методич- них прийомів. У процесі розкопок пам'ятки  особлива увага зосереджується на індивідуальній  фіксації артефактів. Відтоді структура пам'ятки  стає головною метою дослідження. Тому саме  70-ті роки XX ст. ознаменовані подальшим роз- витком планіграфічних досліджень. До простої  фіксації поширення артефактів додається вивчен- ня зв'язків між ділянками стоянки, які встанов- люються на основі добору фрагментів, ядрищ та  сколів так званим методом ремонтажу [1].  Намітився перехід від емпіричного шляху роз- витку польової методики до раціонального.  Сутність цього переходу полягала в тому, що вже  не тільки специфіка культурного шару археоло- гічної пам'ятки змушувала дослідника шукати  © Федорченко O. C., 2007