19 “мужі” завжди знали і загальні категорії винятків, коли саме життя і практика примушували їх та їхніх попередників робити відступи від загального правила. Вони пам’ятають, які відступи мали позитивний, а які негативний результат. Життя є школою, яка часто набагато глибше і краще навчає людей, ніж навчальні заклади. Деякі “мужі” відрізнялись такою прозірливістю та вмінням вирішувати життєві питання, що стали законодавцями своєї громади, і селяни звертались до них як до одноосібних суддів. Так, на сільському суді такий селянин, завдяки своєму великому авторитету, майже одноосібно вирішував усі справи. Досвід і розуміння людей у цих старійшин давав можливість за зовнішнім виглядом та короткою розповіддю прохача майже безпомилково вирішувати непорозуміння й сумніви, давати корисні поради, як необхідно діяти в даному випадку. Останнє практичне значення присутності громади для вирішення справ “мужами”– це засвідчення різного роду угод, договорів, оголошення заповітів та інших правочинів односельців. Угоди укладались за схваленням сільськими старійшинами та у присутності громади. Збори сільської молоді, парубків та дівчат, на зразок давньої братства називалися “парубоцькими”. Для досягнення своїх цілей у сфері цивільного права така громада діє як товариство. Парубоцька громада піклується про оздоблення церкви як про святу та спільну справу, для якої кожен член громади зобов’язаний щось зробити. Коли парубки посваряться між собою або поб’ються, то ідуть на суд братства, оскільки він міг краще розібратися у справі, ніж суд, тому що знали кожного свого члена. Отаман братства разом зі сторонами і рештою парубків вирішували спір, присуджували винному просити пробачення та на знак примирення купляли могорич, який разом і розпивали. Іноді розглядали справи щодо дівчат, які зводили наклеп на парубків. То їм також присуджували купити мирової горілки. В цілому братство розглядало невеликі суперечки між своїми членами, а більш складні справи передавали в управу, проводячи при цьому тільки слідство. Список використаних джерел 1. Сердюк Н. А. Взаємодія художньої літератури та історії права (за творами А. П. Чехова) // Порівняльно-аналітичне право. ДВНЗ “Ужгородський національний університет” 2015. № 1. – С. 31-34. 2. Див. “Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР”, 1963. № 1. – С. 49. 3. Die Religion in Geschichte und Gegenwart. Hrsg, von. H. Gunkel u. R. Zschrank. Bd. I. Tübingen, 1927, Sp. 1272; Enciclopedia Italiana di scienze ed arti. Roma? 1931–1939, s. 125. 4. Григорян В.Р. Аревмтян Украінаї гайкакан загутнері “Ктірчворац егбрайутюннері” масін. (Про “братства сміливців” у вірменських колоніях Західної України). – Журн. “Патма-банасіракан гандес” 1963. № 2. 5. Полное собрание русских летописей, т. 2. – СПб., 1908, – С. 495; Соловьев С. Братчини. // “Русская беседа”, 1956, ІV, смесь, – С. 108-117. 6. Крип’якевич І. Львівська Русь… – Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1892–1937, т. 77, – С. 106; Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф.52, оп.3, т.18, – С. 138, 141; Ефименко П. Братства и съезды нищих. – “Киевская старина”, т. 7, 1883, – С. 316. 7. Памятники, изданные киевскою комисиею для разбора древних актов, изд. второе, – К., 1898, т.4, отд. І, – С. 4-5. Шеляженко Ю., аспірант Університет економіки та права «КРОК» МИСЛЕНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОСОБИСТОЇ АВТОНОМІЇ У ПРАВОВІЙ СВІДОМОСТІ Термін «автономія» має грецькі корені αυτος (свій) та νοµος (закон) і означає існування за власними законами, самостійність, індивідуальність, самоуправління. Зокрема, особиста автономія суб’єкта права представляє собою здатність до волевиявлення, реалізацію свободи вибору в правових відносинах. Особиста автономія як здатність суб’єкта права жити за власними законами у своєму розвитку проходить три стадії [1], якими є: перша стадія – реалізація свободи та прийняття відповідальності для створення традиції; друга стадія – реалізація традиції та прийняття альтернатив для створення закону; третя стадія –реалізація закону і прийняття реформ для нарощування свободи на основі нових правових технологій. Пригноблення свободи через ухилення від відповідальності, альтернатив чи реформ