Сіверянський літопис 101 УДК 930(477,54):929Лавровський]:327(100) «09» Марина Домановська . М. О. ЛАВРОВСЬКИЙ (1825–1899) ПРО РУСЬКО-ВІЗАНТІЙСЬКІ УГОДИ Х ст. У статті здійснено спробу історіографічного аналізу праці професора Харківського університету М. О. Лавровського «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» (1853), що передбачає оцінку внеску науковця в дослідження русько-ві- зантійських угод Х ст. Візантиністика як комплексна наукова дисципліна почала своє становлення з середини ХІХ ст. На вітчизняних теренах сталий інтерес до візантинознавчої пробле- матики був зумовлений державною політикою Російської імперії, в якій чільне місце посідали ідеї православ’я та самодержавства, що своїм корінням сягали Візантійської імперії, а також пошуками витоків слов’янської культурної спадщини, котра зазнала неабиякого візантійського впливу. Цілком закономірно у зв’язку з цим, що на історію Візантії місцеві дослідники дивилися, перш за все, через призму історії Київської Русі, становлення інститутів давньоруської державності, її зовнішньополітичних відносин, набуття цивілізаційної ідентичності внаслідок прийняття ортодоксального християнства візантійського зразка тощо. Як писав з цього приводу один з патріархів російського візантинознавства Ф. І. Успенський: «Оглядываясь на прошедшую жизнь русского народа, мы видим, что наши предки издавна стремились в Византию, то вступая с ней в мирные сношения, то предпринимая на нее опустошительные набеги. Но вот сама Византия одержала над ними величайшую победу, дав им христианскую религию. … Даровав св. веру нашим предкам, Византия сообщила им вместе с этим массу других культурных приобретений: письменность, священный язык, богослу- жение, государственное устройство» 1 . Не були винятком і харківські дослідники, які, подібно до своїх колег з інших академічних та університетських центрів Російської імперії, провадили історичні, філологічні, юридичні, мистецтвознавчі візантійські студії, майже завжди маючи головним завданням звернення до історії Візантії в контексті досліджень давньо- руської державності та культури 2 . Одним з перших візантиністів Харківського університету є Микола Олексійович Лавровський (1825–1899), випускник Санкт-Петербурзького головного педагогіч- ного інституту, професор за кафедрами педагогіки та російської словесності Харків- ського університету (з 1855 р.), відомий не лише своїми науковими працями, а й тим, що займав почесні та відповідальні посади декана історико-філологічного факультету Харківського університету (1862–1875), директора Ніжинського історико-філоло- гічного інституту (1875–1882), ректора Варшавського університету (1883–1890), попечителя Ризького навчального округу (1890–1899) 3 . Студії з руської словесності М. А. Лавровський розпочав ще в студентські роки під впливом І. І. Срезнєвського 4 . Магістерська дисертація Миколи Олексійовича «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» 5 , успішно захищена в Санкт-Петербурзькому універ- ситеті у 1853 р., стала однією з його найвідоміших робіт, яка досі не втратила своєї цінності. Про це свідчать численні посилання на неї в сучасних спеціальних працях, © Домановська Марина Євгенівна – аспірант кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.