WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 4 № 4(32), Vol.8, April 2018 http://ws-conference.com/ PSYCHOLOGY ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ В ПРАКТИЦІ ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ к. мед. н., доцент Карвацька Н. С., ас. Гринько Н. В., ас. Савка С. Д., Кауней Т. Г. Україна, м. Чернівці, Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет» Abstract. The article is devoted the study of manifestations of the syndrome professional burnout among physicians of different specialties such as ophthalmologists, TB specialists, pulmonologists, otolaryngologists, traumatologists, neurosurgeons, anesthesiologists, surgeons, dentists, urologists. Study found what are the prevailing emotional states in physician Received data showed motivational orientation of the physician as well as the approaches to the prevention of burnout. Keywords: professional «burnout» emotional state, psychological and emotional exhaustion, psychological training. Вступ. Синдром емоційного вигорання (СЕВ) є важливою проблемою приблизно для однієї третини трудящих країн Європейського союзу. Цей стан розглядають як синдром фізичного та емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, втрату розуміння і співчуття по відношенню до клієнтів або пацієнтів, що обумовлює погіршення виконання професійної діяльності внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності.. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ -10) СЕВ віднесений до рубрики Z73 «Стрес, пов'язаний з труднощами підтримки нормального способу життя». Головною причиною СЕВ вважається психологічна перевтома. СЕВ - вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмівні дії. «Вигорання» - функціональний стереотип, що дозволяє дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси, і обумовлює особистісну деформацію внаслідок емоційно утруднених і напружених відносин у системі людина - людина. Наслідки вигорання можуть проявлятися як у психосоматичних порушеннях, так і в суто психологічних змінах особистості, що потребують вивчення. Мета роботи - дослідити особливості СЕВ у фахівців різних медичних спеціальностей для розробки рекомендацій по профілактиці та психокорекції вже сформованих симптомів з урахуванням специфіки діяльності лікарів. Матеріал і методи дослідження. У 100 лікарів різних спеціальностей - офтальмологів, фтизіатрів, психіатрів, пульмонологів, отоларингологів, травматологів, нейрохірургів, анестезіологів, хірургів, акушер-гінекологів, урологів, стоматологів визначали переважаючі емоційні стани, мотиваційну спрямованість особистості. Середній вік лікарів склав 43,23 + 5,76 років. Усі лікарі були розділені на дві групи – А і Б. У групу А віднесені лікарі віком до 35 років, до групи Б – після 35 років. Для виявлення особливостей комунікативної сфери респондентів використовували методику комунікативної установки В. В. Бойко. Для встановлення мотиваційної спрямованості особистості застосовували опитувальник «Відношення до діяльності» В. Капоні, Т. Новак. Статистичну обробку проводили методом зіставлення ряду позитивних відповідей з використанням оцінки ступеня відмінностей внутрішньої варіабельності позитивних відповідей за всіма питаннями. Результати дослідження. Результати досліджень представлені в таблиці 1. У респондентів групи Б була відзначена тенденція до збільшення кількості позитивних відповідей порівняно з групою А. У відношенні до виконуваної роботи, у пошуках шляхів реалізації своїх можливостей, зростання професіоналізму лікарі до 35 років достовірно перевершують своїх колег у віці 50 і старше в прагненнях самовдосконалення і росту професіоналізму. Між групами до 35 і після 35 років відзначена тенденція до зміни у підходах до професії. Для випробуваних групи А характерні поведінкові симптоми (за C. Маslаch). Незалежно від об’єктивної необхідності, характерне відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи. У групі Б яскраво виражені соціально-психологічні симптоми: підвищена