WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 http://ws-conference.com/ № 11(27), Vol.1, November 2017 47 ДОМІНІКАНСЬКИЙ КОСТЕЛ СВ. СТАНІСЛАВА В ТУЛЬЧИНІ докт. мистецтвозн., проф. Урсу Н. О. Україна, Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Abstract. The article deals with the investigation of Dominican cloister with the Roman-Catholic church of St. Stanislav in Tulchyn as one of the remarkable specimens of cultural-artistic heritage on the lands of Ukraine. The author traces the fate of other Roman-Catholic churches of preachers’ order on the territories of Bratslavshchina, the time of their appearance, existence and destruction. Keywords: Roman-Catholic church, artistic heritage, temple, cloister, Dominican order, architecture. На Поділлі місійну та проповідницьку діяльність з ХІІІ-XІV ст. здійснювали священики, ченці й черниці католицьких орденів, серед яких переважали чоловічі. З представлених на цих теренах шести чоловічих орденів найбільше було домініканських і францисканських осередків. Перші мали тут вісім монастирів у містах: Кам’янець, Летичів, Бар, Соколець, Шарівка, Смотрич, Солобківці, Язловець (дані за картою католицьких костелів кам’янецької дієцезії у ХVІІІ ст. в межах до 1775 р.). Упродовж наступних століть до них додалося ще кілька десятків осідків ордену. У 1700 році Руська провінція обіймала вже шість контрат: Львівську, Єзупольську, Шкловську, Пінську, Мінську та Кам’янецьку [6, с. 337]. Центром Подільської, а згодом й Кам’янецької контрат стає домініканський осідок у Кам’янці-Подільському. Неабиякий інтерес для науковців представляє архітектурна пам’ятка, що знаходиться на теренах Вінницької області (у минулому Брацлавське воєводство), – колишній Тульчинський домініканський осередок і костел св. Станіслава, єпископа-мученика, який повстав до 1631 року і був скасований російською владою у 1832 році. Чотири домініканських конвенти Брацлавщини витримали і вижили під час турецької окупації в другій половині XVII століття, хоча більшість католицьких костелів постраждала настільки, що душпастирська діяльність там вже більше не відновлювалася. Точна дата повстання монастиря невідома: Окольський не подає, Ролле опускає, Баронч цитує, що осідок постає перед роком 1631, що виглядає правдоподібним. Окольський стверджує [8, с. 99-100], що про цю фундацію замислювався Валентин-Олександр Калиновський, володар колосальних маєтків, між іншими господар Тульчина, генерал земель подільських, а його син, Адам, староста брацлавський, вінницький та ін. здійснив намір батька і запросив туди монахів, збудувавши для них садибу і костел, в якому й був похований у 1637 році [9, с. 254]. Окольський розповідає, що садиба і костел збудовані з дерева; храм був опоряджений всім необхідним; там знаходився образ св. Домініка, славний чудесами з великою кількістю цінних вотивних зображень [9, с. 254]. 1726 року Тульчин належав польським графам Потоцьким, володіння яких називали «Королівством Тульчинським», який згодом стає їх резиденцією. Містечко спочатку належало Станіславу, а потім племінникові його, Францу Салезію Потоцькому – «малому королю Русі», власникові величезних володінь на Поділлі. 1775 року володарем стає син останнього, генерал- аншеф граф Станіслав Щенсний Потоцький, який переміщує свою резиденцію з Христинополя до Тульчина. Мурований костел на честь святого Станіслава Потоцький будував з 1784 року як родинний храм- усипальницю графів Потоцьких. За задумом Потоцького костел повинен бути монументальнішим від палацу і становити мініатюрну копію храму Святого Петра в Римі [7, с. 139]. Інша дата закладення костелу міститься у візитаційних документах, які свідчать, що сучасний костел на новому місці, нав-проти палацу спадкоємця, було закладено 12 травня 1786 року у формі хреста з 4-ма каплицями і 2 захристіями і 2 вежами і до 1817 року був вимурований фронтом на північ. Дві башти по боках фронтону, в одній дзвони, на 2-й повинен був бути невеликий годинник, але його слідів не залишилось [1, с. 454а]. Дослідник Д. Малаков взагалі подає іншу дату закладення храму – 1780 рік. Він описує костел як масивну, грузну за пропорціями хрещату будівлю з великим круглим барабаном. Високий сферичний купол закінчувався невеличкою латерною з хрестом. До костелу з обох