53 Паршин І. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 53–71 © Паршин І., 2016 ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 53–71 Visnyk of the Lviv University. Series History. 2016. Issue. 52. P. 53–71 УДК [94(477.82/.86):304.3]”12/13" ГОЛОД ТА ЕПІДЕМІЇ У ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ: НОТАТКИ НА ПОЛЯХ ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ РУСІ Ілля ПАРШИН Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра історії середніх віків та візантиністики вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна У статті проаналізовано спалахи стихійних лих (голоду та епідемій) в Галицько-Волинській державі впродовж ХІІІ–XIV ст. Встановлено, що у джерелах загалом небагато повідомлень про соціальні кризи, спричинені браком продуктів харчування чи смертоносними хворобами. Як вдалося з’ясувати, вперше від нестачі їжі руське населення постраждало близько 1219–1220 рр. Недорід періодично повторювався – в 1257 р., 1279 р. й, напевно, 1315 р. Чума завдала великої шкоди у 1285–1286 рр. Після цього будь-які звістки про епідемії відсутні аж до середини XIV ст., коли руйнівна пандемія “Чорної смерті” вразила не тільки терени Галицького чи Волинського князівств, але й усю середньовічну Європу. Результати цього дослідження важливі для подальшого висвітлення соціальної історії давньоукраїнських земель. Ключові слова: Галицько-Волинська держава, голод, епідемії, суспільство, династія Романовичів. Дослідження історії Галицько-Волинської держави – важлива складова вивчення давньоукраїнського минулого. Висвітлення політичних, церковно- культурних, соціально-економічних процесів, притаманних для об’єднаних князем Романом Мстиславовичем (†1205) близько 1199 р. сусідніх земель-князівств, є надзвичайно актуальним завданням для сучасного науковця хоча б з огляду на проблему інтеграції Русі * до середньовічного центральноєвропейського регіону. Проте, актуалізуючи взаємовідносини Романовичів та їх наступників з сусідніми володарями, не варто забувати й про внутрішній розвиток галицьких і волинських теренів. Зокрема, ґрунтовнішого аналізу потребують питання, пов’язані зі становленням руського соціуму, у тому числі й така непроста тема, як вплив на нього катастроф та стихій, що лютували тут впродовж XIII–XIV ст. Недоїдання та хвороби повсякчасно супроводжували людину епохи Aevum Medium. Дехто з фахівців навіть припускав, що потужні пандемії (наприклад, “Чорна смерть”, яка вразила Європу в 1340–1350-х рр.) поклали край, власне, епосі Середньовіччя, адже новому суспільству, котре зароджувалося на уламках розбитого чумою феодального “організму”, притаманні були уже модерні риси 1 . * Тут і надалі у статті під назвою Русь розумітимемо Галицько-Волинську державу. 1 Ole Benedictow, The Black Death, 1346–1353: The Complete History (Woodbridge: University Press, 2004), 387–394.