МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО: УКРАЇНА ТА ЄС 184 6. Нор В. Т. Имущественная ответственность за непра- вильные действия должностных лиц / В. Т. Нор. – Львов : Вища школа, 1974. – 216 с. 7. Ніжинська І. С. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудо- вого слідства в системі органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. С. Ніжинська. – К., 2003. – 18 с. 8. Фролов М. М. Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Фролов Михайло Михайлович. – К., 2006. – 207 с. 9. Яновицька Г. Б. Відновлення майнових прав не- законно засуджених і реабілітованих громадян : [мо- ногр.] / Г. Б. Яновицька. – Л. : Львів. держ. ун–тет внутр. справ, 2006. – 160 с. 10. Яковлев В. Н. Древнеримское и современное граж- данское право России. Рецепция права : [учеб. пособ.] / В. Н. Яковлев. – 2–е изд., перераб. и доп. – Ижевск : Изд– во УдГУ, 2004. – 502 с. In article is presented a comparative analysis of the state's responsibility for the damage caused by the judicial and law enforcement agencies in the civil legislation of Ukraine and European countries. It is concluded about the impact of ideas and positions of Roman private law on the development of the modern concept of the state’s passive dispositive capacity. В статье проводится сравнительный анализ ответственности государства за вред, причиненный судебными и правоохранительными органами по гражданскому законодательству Украины и европейских стран. Делается вывод о влиянии идей и положений римского частного права на формирование современной концепции деликто- способности государства. ПРАВОВА ПРИРОДА ОБОВ’ЯЗКУ СПОЖИВАЧА: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЄС Черняк О. Ю., кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник відділу міжнародного приватного права та порівняльного правознавства НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України У статті досліджено особливості обов’язків споживача в їх цивільно-правовому статусі за законодавством України та Європейського Союзу, окреслено доцільність нормативного закріплення таких обов’язків, визначено їх види, а також охарактеризовано окремі обов’язки споживача. Ключові слова: захист прав споживачів, цивільно-правовий статус, обов’язок, адаптація законодавства. Для демократичного суспільства характерне поєд- нання реальних прав і свобод осіб з їх обов’язками і відповідальністю перед суспільством. Конституція України, законодавство у сфері захис- ту прав споживачів відповідно до норм і стандартів Європейського Союзу регулюють відносини між спо- живачами товарів, робіт і послуг та продавцями (вироб- никами, виконавцями) різних форм власності, встанов- люють права споживачів, а також визначають механіз- ми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Юридичні обов’язки в системі механізму цивільно-пра- вового регулювання займають вирішальне значення. Власне, за допомогою їх виконання створюється атмосфера поваги до вимог закону, прав та інтересів фізичної та юридичної особи. В умовах докорінної перебудови економіки виконан- ня цивільно-правових обов’язків – це ті договірні відноси- ни, які необхідні не лише для економіки, а й для суспільства в цілому. Виконання цивільно-правових обов’язків завжди виявляє результат правової активності, правосвідомості но- сія обов’язку. Тому одним із основних елементів спеціаль- ного цивільно-правового статусу споживачів є їх обов’язки. Питанням захисту прав споживачів у цілому, а також особливостям обов’язків споживача як елемента цивільно- правового статусу присвячено велику кількість робіт, що обумовлено об’єктивними факторами, зокрема, гостротою проблем, що виникають, колом суб’єктів, інтереси яких є предметом охорони та захисту з боку держави. При цьому слід зазначити, що основна маса досліджень присвячені, здебільшого, коментуванню чинного законодавства [1, с. 687; 2], дослідженню і аналізу окремих проблем [3, с. 76; 4; 5, с. 146 – 152; 6, с. 790 – 792; 7, с. 88 – 96]. Разом із тим, питання обов’язків споживача, зазвичай, залишається поза увагою, оскільки вважається, що обов’язки не повною мі- рою притаманні споживачу, зважаючи на його слабкішу сторону у відносинах із виробником, продавцем, виконав- цем. Обов’язок – те, чого треба беззастережно дотриму- ватись, що слід безвідмовно виконувати відповідно до ви- мог суспільства або виходячи з власного сумління [8, с. 813]. За своїм змістом обов’язок є прямо протилежним суб’- єктивному праву, оскільки суб’ єктивне право покликане за- довольнити інтерес його носія – уповноваженої особи, а обов’язок, навпаки, так чи інакше, обтяжує свого носія – зобов’язаної особи. Здійснення суб’єктивного права гаран- тується державою, тобто держава сприяє уповноваженій осо- бі , а стосовно зобов’язаної особи держава за наявності необ- хідних основ може застосувати заходи примусу [9, с. 89]. Загальні цивільно-правові обов’язки встановлюються законом і є елементом правового статусу суб’єкта ци- вільного права. Індивідуальні цивільно-правові обов’язки опосередковані вольовою поведінкою учасників цивіль- них правовідносин і є елементом їх правового статусу. Цивільно-правові обов’язки є вузловим елементом системи засобів цивільно-правового регулювання і пере-