Збірник наукових праць НДІУ, том ІХ 126 а формується під безпосереднім впливом національно-мовного, історичного і культурного досвіду того чи іншого народу. В основі такого типу етнолінгвістичних досліджень покладено тезу про національно-специфічний феномен мови, у якому відображається своєрідний національний характер, зо зумовлює чітко окреслену структуру мовних моделей об’єктивації світу через посередництво наявних у тій чи іншій мові засобів номінації й особливостей світовідчуття. Виявлення загальної типологiї ВФ похiдних слів у системі словотвору української мови є актуальним завданням у рамках опису словотвiрних явищ, оскільки дає змогу не тільки з’ясувати семантико- дериваційні особливості похідних слів, складний механізм словотвірної мотивації, а й встановити ядерні й периферійні типи ВФ дериватів, визначити домінантні ознаки, за якими мовці номінують предмети і явища навколишньої дійсності, що є переконливим матеріалом для пізнання специфіки світосприймання носіїв української мови, їх мовної “картини світу”. Микитюк О.Р. (Львів) СУЧАСНЕ МОВЛЕННЯ ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ПОСТКОЛОНІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА У статті проаналізовано державницьку мовну політику України та простежено здобутки різних країн в утвердженні мовної самостійності. Сучасну мовленнєву ситуацію розглянуто крізь призму студентського світосприйняття, що увиразнює потребу боротьби за належну культуру спілкування. Виокремлено базові мовознавчі розділи, на тлі яких нищиться самобутність української мови. Реалії нашого довкілля, відтворені в неукраїнських лексемах, віддзеркалюють чужу ментальність, бо порушено систему українського назовництва. Спотворення на рівні словотвору унаочнює російщення нашої мови. Помилки в граматичних формах та побудові конструкцій руйнують національний характер висловленого. Колишній колоніальний статус української мови можна подолати за допомогою утвердження україноцентричної мовної політики на найвищому державному рівні, оскільки націєтворча роль мови є визначальною. Слово завжди потребує спілкування, око – форм і кольорів, серце – любити. Ще Симеон Новий Богослов (ХІІ ст.) повчав: “І власний твій дух, або душа твоя, вся є в усьому розумі твоєму, і весь розум твій – у всьому слові твоєму (виділення моє – О.М.), і все слово твоє – в усьому духові твоєму, нероздільно і нерозливно”. Саме вибір рідного слова є