83 Андрій БУЛЬВІНСЬКИЙ УКРАЇНА У ВІЙНАХ НА ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ КОРДОНІ ЄВРОПИ В XVI–XVII СТ. З XVI ст. статус самостійного суб’єкта міжнародних відносин на українських землях здобуває новостворена козацька консорція – колектив людей, об’єднаних спільністю історичної долі, які порвали зі звичним побутом та традиціями 1 . Від самого початку домінантним для новоствореної консорції стало прагнення до цілеспрямованої діяльності, пов’язаної зі зміною природного і суспільного ото- чення – освоєнням цілинних земель півдня, із закріпленням за собою статусу вільної людини й захисту своєї землі від спустошливих нападів татар, а право- славної віри від «розорення». Заради цієї мети козаки готові були ризикувати власною головою та, якщо потрібно, – померти. Досить швидко козацтво перетворюється на провідну силу українського сус- пільства. У середині XVI ст. воно створює свій військовий та адміністративний центр – Запорозьку Січ. Поступово Січ стає своєрідним автономним центром влади в Україні, квазідержавним утворенням республіканського типу, яке пре- тендувало на роль визначника долі всіх українців. Прикметним є той факт, що спочатку литовський, а потім і польський уряди досить швидко починають розуміти, що Військо Запорозьке, як історично нази- валась організаційна форма козацької консорції, є реальною самодостатньою військово-політичною силою, з якою варто рахуватись. Саме з цієї причини вони починають спілкуватись із Військом Запорозьким, як з окремим самодостатнім суб’єктом відносин. Так, наприкінці 1568 р. великий князь литовський, внаслідок турецьких скарг, вперше безпосередньо звертається до козаків з листом з вимогою припинити самовільні напади на татар і турків 2 . У свою чергу польський уряд невдовзі після об’єднання ВКЛ та Королівства Поль- ського у єдину державу починає приймати козацькі посольства й відправляти на Запорожжя свої. Перше козацьке посольство були прийняте польським королем –––––––––––– 1 Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. Москва, 1994. 544 с.; Его же. География этноса в исторический период. Ленинград, 1990. 280 с. 2 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Київ, 1995. Т. VII. С. 141.