Минуле сучасність ПОХІД кн. Г.Г. РОМОДАНОВСЬКОГО НА УКРАЇНУ ВОСЕНИ 1658 р. Андрій БУЛЬВіНСЬКИЙ Суперечності, які з 1654 року поступово нагромаджувались в українсько-російськ відносиах, на початку осені 1658 року призвели до офіційного оголошення сторонами одна одній війни. Головною причиою війни були концептуальні розходження у баченні керівнии верхівками Війська Запорозького та Московського царства подальши форм та статусу союзницьки відноси. Москва прагнула розпочати реальну інкорпорацію приєднани українськи територій, а Чигири хотів зберегти за Військом статус номінального васалітету, з яки царськ престол мовчк погоджувався за правління Б.Хмельниького. п озиція гетьмансько � о уряду з р � з'я сненням причин, ЯКІ спонукали иого до війни з Росією, була викладена в спеціальному маніфесті до «володарів Євро пи», написаному, очевидно, Ю.Немиричем. В цьому документі говорилось, що «не з іншої якої причини ми прийняли протекторат вели кого князя Московського,а лише на те,аби за угодою, що укладена завдяки зброї і не раз пролитій крові, ми могли зберегти і примно жити наші вольності для нас і наших нащад ків», а тепер стало очевидним, що росіяни, приєднавши Військо, «заповзято турбують ся... зробити нас союзниками по рабству» 1. Саме «в ім'я своєї свободи», констатується в документі,український уряд змушений розпо чати законну оборону й шукати допомоги у сусідів. Провина за розпочату війну в маніфе сті покладається на царський уряд: «Ми хоті ли бути вірні великому князеві, але нас зму сили стати до зброї» 2 . Підписана гетьманським урядом 6 ве ресня 1658 р. Гадяцька угода з поляками була наслідком неможливості дійти з росія нами згоди щодо статусу українсько-росій ських відносин, не відмовляючись при цьому від самостійного державного розвитку. Ціл ком поділяємо оцінку Гадяцької угоди, дану провідними вітчизняними істориками з , як до говору, підписаного в інтересах української шляхетсько-старшинської еліти, та як такого, що ніс для української державності більш су ттєві обмеження, ніж Переяславська угода 1654 р. Але в ситуаціі,коли і. Варшава,і Мос ква прагнули звести нанівець українську дер жавність та нав'язати їй свою модель розви тку (що, безперечно, розуміло українське керівництво), не зовсім вірно, на нашу думку, оцінювати Гадяцьку угоду лише з точки зору збереження в ній тих чи інших елементів де ржавності у порівнянні з Переяславською угодою 1654 р. 18 • За великим рахунком, Гадяцька угода була геополітичним вибором уряду І.Вигов ського. Підпис гетьмана на угоді свідчив про рішення українського керівництва: якщо в такій ситуації в будь-якому разі доведеть ся поступатися частиною суверенітету, то краще це зробити на користь держави, яка належить до європейської цивілізації, ніж азійської. Як писав у свій час І.Франко, «московська «плеть» була так само дошку льна,як польська нагайка,та тільки гнала ук раїнську націю не на шлях поступу і цивілі зації, а в безодню темноти і застою». 4 Гетьманський уряд І.Виговського не уявляв собі існування України за межами європей ської цивілізації й не бажав потрапляти під вплив іншого цивілізаційного центру - Москви. Російський уряд, з свого боку, пере свідчився, що реально встановити контроль над територією Війська без активних наступальних дій неможливо. Тому, врахо вуючи, що збройні сутички між гетьманськи ми та царськими військами тривали фактично всю другу половину літа, а 6 верес ня козаки уклали союз з поляками, Росія, не зважаючи на вкрай складне зовнішньополіти чне становище (ще не був підписаний мир ні з Швецією, ні з Річчю Посполитою}, починає активну підготовку до встановлення своєї влади над Україною збройним шляхом. Ще 4 вересня на Бєлгородську смугу у Тамбов для захисту південного кордону від нападів татар був посланий кн. 0.1.Лобанов Ростовський з полком 5 ; Воєводам сусідніх з Тамбовом міст, зокрема Козлова, було нака зано відправити всіх служилих людей у роз порядження Лобанова-Ростовського 6 . 9 ве ресня на службу у Севськ був призначений стольник кн.Ф.Ф.Куракін з окольничими кня зями С.Р.Пожарським та С.П.Львовим 7 . Нова політика, 1 '98 і