Минуле сучасність ПОХІД кн. Г.Г. РОМОДАНОВСЬКОГО НА УКРАЇНУ ВОСЕНИ 1658 р. Андрій БУЛЬВіНСЬКИЙ Суперечності, які з 1654 року поступово нагромаджувались в українсько-російськ відносиах, на початку осені 1658 року призвели до офіційного оголошення сторонами одна одній війни. Головною причиою війни були концептуальні розходження у баченні керівнии верхівками Війська Запорозького та Московського царства подальши форм та статусу союзницьки відноси. Москва прагнула розпочати реальну інкорпорацію приєднани українськи територій, а Чигири хотів зберегти за Військом статус номінального васалітету, з яки царськ престол мовчк погоджувався за правління Б.Хмельниького. п озиція гетьмансько � о уряду з р � з'я сненням причин, ЯКІ спонукали иого до війни з Росією, була викладена в спеціальному маніфесті до «володарів Євро пи», написаному, очевидно, Ю.Немиричем. В цьому документі говорилось, що «не з іншої якої причини ми прийняли протекторат вели кого князя Московського,а лише на те,аби за угодою, що укладена завдяки зброї і не раз пролитій крові, ми могли зберегти і примно жити наші вольності для нас і наших нащад ків», а тепер стало очевидним, що росіяни, приєднавши Військо, «заповзято турбують ся... зробити нас союзниками по рабству» 1. Саме «в ім'я своєї свободи», констатується в документі,український уряд змушений розпо чати законну оборону й шукати допомоги у сусідів. Провина за розпочату війну в маніфе сті покладається на царський уряд: «Ми хоті ли бути вірні великому князеві, але нас зму сили стати до зброї» 2 . Підписана гетьманським урядом 6 ве ресня 1658 р. Гадяцька угода з поляками була наслідком неможливості дійти з росія нами згоди щодо статусу українсько-росій ських відносин, не відмовляючись при цьому від самостійного державного розвитку. Ціл ком поділяємо оцінку Гадяцької угоди, дану провідними вітчизняними істориками з , як до говору, підписаного в інтересах української шляхетсько-старшинської еліти, та як такого, що ніс для української державності більш су ттєві обмеження, ніж Переяславська угода 1654 р. Але в ситуаціі,коли і. Варшава,і Мос ква прагнули звести нанівець українську дер жавність та нав'язати їй свою модель розви тку (що, безперечно, розуміло українське керівництво), не зовсім вірно, на нашу думку, оцінювати Гадяцьку угоду лише з точки зору збереження в ній тих чи інших елементів де ржавності у порівнянні з Переяславською угодою 1654 р. 18 • За великим рахунком, Гадяцька угода була геополітичним вибором уряду І.Вигов ського. Підпис гетьмана на угоді свідчив про рішення українського керівництва: якщо в такій ситуації в будь-якому разі доведеть ся поступатися частиною суверенітету, то краще це зробити на користь держави, яка належить до європейської цивілізації, ніж азійської. Як писав у свій час І.Франко, «московська «плеть» була так само дошку льна,як польська нагайка,та тільки гнала ук раїнську націю не на шлях поступу і цивілі зації, а в безодню темноти і застою». 4 Гетьманський уряд І.Виговського не уявляв собі існування України за межами європей ської цивілізації й не бажав потрапляти під вплив іншого цивілізаційного центру - Москви. Російський уряд, з свого боку, пере свідчився, що реально встановити контроль над територією Війська без активних наступальних дій неможливо. Тому, врахо вуючи, що збройні сутички між гетьманськи ми та царськими військами тривали фактично всю другу половину літа, а 6 верес ня козаки уклали союз з поляками, Росія, не зважаючи на вкрай складне зовнішньополіти чне становище (ще не був підписаний мир ні з Швецією, ні з Річчю Посполитою}, починає активну підготовку до встановлення своєї влади над Україною збройним шляхом. Ще 4 вересня на Бєлгородську смугу у Тамбов для захисту південного кордону від нападів татар був посланий кн. 0.1.Лобанов Ростовський з полком 5 ; Воєводам сусідніх з Тамбовом міст, зокрема Козлова, було нака зано відправити всіх служилих людей у роз порядження Лобанова-Ростовського 6 . 9 ве ресня на службу у Севськ був призначений стольник кн.Ф.Ф.Куракін з окольничими кня зями С.Р.Пожарським та С.П.Львовим 7 . Нова політика, 1 '98 і