234 Острозька давнина. 2019. – Вип. 6. – С. 234-266. DOI 10.25264/2707-1650-2019-6-234-266 Богдан Смерека СТАРОСІЛЬСЬКА МАЄТНІСТЬ У ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА: ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ У XVI-XVIII СТ. Представники княжого роду Острозьких, свого часу чи не найвпливо віші на Волині, володіли низкою поселень поза межами регіону, в т. ч. у Руському воєводстві. Серед них, зокрема, маєтковий комплекс у Львівській землі з центром у Старому Селі. Тут у 80х роках XVI ст. Острозькими було зведено ренесансний замок (за проектом Амвросія Прихильного), який у 1642 р. перебудували в маньєристичному стилі. На вбудованій у східну вежу плиті було викарбувано пам’ятний напис про фундатора реконструкції – кн. ВладиславаДомініка Заславського: WDXOYZWSLS (Władysław Dominik Xiążę Ostrogski y Zasławski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta). У запропонованій статті спробуємо відповісти на ряд питань, зокрема, встановимо, хто володів Старосільським маєтковим комплексом упро довж всього часу його існування та в який спосіб його набули у власність Острозькі і Заславські, дослідимо перебіг територіального розширення комплексу, розглянемо історикодемографічні аспекти його розвитку. Слід зауважити, що цілісно Старосільський ключ у науковій літературі не розглядався. Історією окремих населених пунктів в його складі займали ся краєзнавці Антоній Шнайдер 1 та Василь Лаба 2 . Поселенням присвячені також короткі гасла в краєзнавчих довідкових виданнях 3 . Чимала історіогра 1 Schneider A. Staresioło pod Lwowem // Dodatek Miesięczny do Gazety Lwowskiej: poswięcony historyi, statystyce i ekonomii krajowej. – Rok 1. – T. 2, zesz. 5. – Maj 1872. – Lwów, 1872. – S. 315; zesz. 6. – Czerwiec 1872. – S. 6880. Шнайдер видав цей матеріал окремою брошурою під псевдонімом “А. Сарторіуш”: Staresioło pod Lwowem / opisał A. Sartoriusz. – Lwow, 1872. – 30 s.: ill. На українську мову її переклав Василь Лаба: Шнайдер А. Старе Село пiд Львовом / Переклад з польської мови та передмова В. Лаби. – Львiв, 1996. – 22 с. 2 Лаба В. Історія села Великі Глібовичі від найдавніших часів до 1939 року. – Львів, 2002. – 36 c.; Його ж. Iсторiя села Городиславичi вiд найдавнiших часiв до 1939 року. – Львiв, 1997. – 20 с.; Його ж. Історія села Гринів від найдавніших часів до 1939 року. – Львів, 1997. – 16 с.; Його ж. Історія села Під’ярків від найдавніших часів до 1939 року. – Львів, 1997. – 20 с.; Його ж. Істо рія села Підгородище від найдавніших часів до 1939 року. – Львів, 1997. – 20 с.; Його ж. Істо рія села Романів від найдавніших часів до 1939 року. – Львів, 1997. – 19 с.; Його ж. Iсторiя села Шоломия. – Львiв, 1997. – 72 с.; Його ж. Літопис парафії Звенигород від давніх часів до 1939 року. – Львів, 2011. – 52 с. : іл., фотоіл.; Його ж. Літопис парафії Підмонастир від давніх часів. – Львів, 2016. – 80 с. : іл., портр., фотоіл.; Його ж. Літопис церковного та культурного життя села Підсоснів від давніх часів до 1939 року. – Львів, 2016. – 44 с. 3 [Anonim]. Budków // Słownik geografczny Królestwa Polskiego i innych krajów 235 Ducatus Ostrogiensis фічна спадщина стосується хіба що Звенигорода, однак дослідники, в основному, звертають увагу на його розвиток у княжий період 4 . Обставини переходу Старого Села та Звенигорода в шляхетську власність наприкінці XIV та на початку XV ст. розглянув польський історик Януш Шишка 5 . Також дослідник детально висвітлив історію власницької приналежності (до третьої чверті XVI ст.) коронних сіл Відники, Гаї, Пліхів, Підсоснів та Під’ярків, що у XVIII ст. увійшли до складу розглянутого нами ключа 6 . Територія. Старосільський маєтковий комплекс займає південносхідні терени сучасного Пустомитівського і північнозахідну частину Перемиш лянського районів Львівської області. У геоморфологічному відношенні ця територія відзначається горбистим рельєфом – практично вся (за винятком північної частини, що належить до Грядового Побужжя) вона зайнята ма słowiańskich (далі скорочення: SG). – Warszawa, 1880. – T. 1 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 440; R[ozwadowski] B. Chlebowice Wielkie // SG. – T. 1. – S. 582; Ibid. Dźwinogród // SG. – Warszawa, 1881. – T. 2 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 310–311; [Anonim]. Horodysławice // SG. – Warszawa, 1882. – T. 3 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 142; [Anonim]. Hryniów // SG. – Warszawa, 1882. – T. 3. – S. 194; [Anonim]. Hucisko // SG. – Warszawa, 1882. – T. 3. – S. 202; Mac[iszewski M.], R[ozwadowski] B., Dz[iedzicki] L. Huta Suchodolska // SG. – Warszawa, 1882. – T. 3. – S. 235; Dz[iedzicki] L. Kocurów // SG. – Warszawa, 1883. – T. 4 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 236; Ibid. Łopuszna (z Mielnikami) // SG. – Warszawa, 1884. – T. 5 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 728; Ibid. Mikołajów // SG. – Warszawa, 1885. – T. 6 / Pod redakcją F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 402; [Maurycy] Mac[iszewski M.], R[ozwadowski] B., Dz[iedzicki] L. Olchowiec // SG. – Warszawa, 1886. – T. 7 / Pod redakcją B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 452; Dz[iedzicki] L. Podhorodyszcze // SG. – Warszawa, 1887. – T. 8 / Pod redakcją B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 399400; Ibid. Podjarków z Wańkowcami // SG. – Warszawa, 1887. – T. 8. – S. 400; Ibid. Podmanasterz // SG. – Warszawa, 1887. – T. 8. – S. 436; Ibid. Podsosnów // SG. – Warszawa, 1887. – T. 8. – S. 470; Ibid. Romanów // SG. – Warszawa, 1888. – T. 9 / Pod redakcją B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 722; R[ozwadowski] B., Dz[iedzicki] L. Siedliska // SG. – Warszawa, 1889. – T. 10 / Pod redakcją B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 512; Dz[iedzicki] L. Stare Sioło // SG. – Warszawa, 1890. – T. 11 / Pod redakcją B. Chlebowskiego i W. Walewskiego. – S. 242243; Ibid. Suchodoł // SG. – Warszawa, 1890. – T. 11. – S. 535536; Ibid. Szołomyja // SG. – Warszawa, 1892. – T. 12 / Pod redakcją B. Chlebowskiego. – S. 17; Ibid. Wołoszczyzna // SG. – Warszawa, 1893. – T. 13 / Pod redakcją B. Chlebowskiego. – S. 897; [Анонім]. Великі Глібовичі // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В.Ю. (гол. редкол.), Пастер П.I. (відп. секр. редкол.) та ін. – Київ, 1968. – С. 569570; [Анонім]. Романів // Там само. – С. 572; [Анонім]. Суходіл // Там само. – С. 573; Грабовецький В.В., Мельник Б.О. Звенигород // Там само. – С. 584592; [Анонім]. Миколаїв // Там само. – С. 602603; [Анонім]. Старе Село // Там само. – С. 604605. 4 Серед праць, що частково торкаються історії Звенигорода в ранньомодерний період, див.: Влох М. Винники. Звенигород. Унів та довкільні села: історичномемуарний збірник. – Чікаго, 1970. – 527 с.: іл.; Голубець М. БелзБуськЗвенигород. – Львів, 1927. – 32 с.; Грабовецький В. Звенигород. – Львів, 1959. – 65, [2] с.: іл. 5 Szyszka J. Formowanie i organizacja dóbr monarszych w ziemi lwowskiej od połowy XIV do początku XVI wieku. – Kraków, 2016. – S. 6869. 6 Ibid. – S. 257262.