Семигіна Т. В. Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні: соціально-політичні аспекти 75 Med. – 2005. – № 159. – Р . 1026–1031. – Downloaded from: www.archpediatrics.com 11. Quiroz H. Bullying in Schools. Fighting the Bully Battle. Discussion Activities for School Communities. – National School Safety Center, 2006. 12. Quiroz H. Bullying in Schools. Fighting the Bully Battle. Bullying Fact Sheet Series. – National School Safety Center, 2006. 13. Koo H. Time Line of the Evolution of Scholl Bullying in Differing Social Contexts // Asia Pacific Education Review. – 2007. – Vol. 8, № 1. – Р . 107–116. – Download from: http:// www.springerlink.com/journals 14. Smith P. Ananiadou K. The Nature of School Bullying and the Effectiveness of School-Based Intervention // Journal of Applied Psychoanalytic Studies. – 2003. – Vol. 5, № 2. – Р . 189–209. – Download from: http://www.springerlink.com/journals 15. Kim Y. Leventhal B. School Bullying and Youth Violence. Causes or Consequences of Psychopathological Behavior? // Arch Gen Psychiatry. – 2006. – № 63. – Р . 1035–1041. – Downloaded from: www.archgenpsyhiatry.com 16. Stopping school violence // Journal of Applied Psychoanalytic Studies. – 2003. – Vol. 5, № 2. – Р . 117–124. – Download from: http://www.springerlink.com/journals Y. Savelyev, T. Salata EXCLUSION AND VIOLENCE: DOES BULLYNG EXIST IN UKRAINIAN HIGH SCHOOL? The phenomenon of bullying as a form of exclusion is analyzed in the article. Based on anonymous survey of 150 students of middle and senior classes it is described to which extent systematic school violence and its types is common in a Ukrainian high school. © Семигіна Т. В., 2009 УДК 616.98:578.828:364.465](477) Семигіна Т . В. ЕПІДЕМІЯ ВІЛ/СНІДУ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ У статті розглянуто соціальні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні (витрати на подолання епідемії, вплив на економічний розвиток, демографічну ситуацію, появу нових груп соціально ураз- ливих людей тощо). На основі аналізу прогалин та перешкод в організації системи схорони громад- ського здоров’я та політики протидії епідемії пропонуються практичні рекомендації для зміни ситуації. Актуальність дослідження Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), як і ту- беркульоз, найбільше поширений у бідних краї- нах. Подолання епідемії вимагає від урядів ужиття багатьох заходів, як соціально-профілак- тичних, так і лікувальних. За накопичувальним підсумком, з 1987 р. до 1 січня 2009 р. в Україні офіційно зареєстровано 141 277 ВІЛ-інфікованих громадян України, у т .ч. 26 804 хворих на СНІД. Померло від захво- рювань, зумовлених СНІДом, 15 200 хворих. На 1 січня 2009 р. під диспансерним нагля- дом в Україні перебувало 91 717 ВІЛ-інфікова- них осіб, у т . ч. 10 410 хворих на СНІД. Показни- ки поширеності ВІЛ-інфекції та СНІД становили 198,6 та 22,5 на 100 тисяч населення, відповідно. Найвищі рівні поширеності ВІЛ-інфекції спос- терігаються в Дніпропетровській (455,2 на 100 тис. нас.), Одеській (454,0), Донецькій (442,9), Миколаївській (434,3) областях, м. Севастополь (334,8) та АР Крим (268,6). У 2008 р. структура шляхів інфікування ВІЛ в Україні була такою: парентеральний (переважно при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом) – 37,0 %, статевий (переважно гетеро- сексуальний) – 41,9 %, частка, яку становили ді- ти, народжені ВІЛ-інфікованими жінками – 19,2%, не визначений шлях передачі – 1,9 % [1].