ISSN 0201-8489 Фізіол. журн., 2018, Т. 64, № 6 32 УДК 576.3:612.017.1:57.085.23:615.2 Оптимізація методу отримання незрілих дендритних клітин А.М. Гольцев, Т.Г. Дубрава, К.Є. Ямпольська, Ю.О. Гаєвська, Н.М. Бабенко, М.О. Бондарович, І.Ф. Коваленко Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ, Харків; e-mail: yampi@ukr.net У роботі представлений метод виділення мононуклеарів з кісткового мозку у градієнті «тразогра- фу», який дає змогу отримати більш ніж 40 % клітин, серед яких 28 % – CD14 + -моноцити. Підібрана мінімальна панель фенотипічних маркерів для оцінки незрілих дендритних клітин у культурі in vitro. В порівняльному аспекті продемонстровано, що більш адекватним джерелом отримання дендритних клітин є мононуклеари на відміну від загальної суспензії клітин кісткового мозку. Встановлено, що диференціювання мієлоїдних попередників і моноцитів у незрілі дендритні клітини супроводжується втратою CD14-антигена, мінімізацією рівня експресії костимуляторної молекули СD86 і появою характерного для цих клітин маркера CD11b-антигена. Результати дослідження дають змогу не тільки оцінити якісні характеристики отриманих дендритних клітин і їх толерогенну активність на моделі аутоімунних захворювань в експерименті, а також намітити перспективи створення їх запасів у низькотемпературних банках для клінічного використання. Ключові слова: дендритні клітини; кістковий мозок; мононуклеари; моноцити; костимуляторні молекули. © А.М. Гольцев, Т.Г. Дубрава, К.Є. Ямпольська, Ю.О. Гаєвська, Н.М. Бабенко, М.О. Бондарович, І.Ф. Коваленко ВСТУП Дендритні клітини (ДК) є професійними антигенпрезентуючими клітинами і явля- ють собою гетерогенну популяцію як за фенотипічними характеристиками, так і за функціональною активностю [1]. Вони до- бре відомі як стимулятори імунної відповіді, але не менш важлива їх роль в забезпеченні імунного гомеостазу та запобіганні розвитку аутоімунних реакцій. Підтримка периферич- ної толерантності ДК здійснюється індукцією анергії Т-клітин, формуванням пулу Т-регу- ляторних клітин з супресорною активністю і делецією аутореактивних клонів [2]. Толерогенну активність, як правило, пов’язують з незрілими ДК, які в незнач- ній кількості експресують костимуляторні молекули і молекули головного комплексу гістосумісності II классу (MHCII), на відмі- ну від зрілих (імуногенних) ДК. Водночас для толерогенних ДК характерна більш висока експресія PRRs (від англ. pathogen recognizing receptors), зокрема TLR2, TLR4, TLR6 (від англ. toll-like receptors), RLRs (від англ. retinoic-acid-inducible gen I (RIG-I) - like receptors), NLRs (від англ. nucleic-binding oligomerization domain (NOD) - like receptors), Fcg-рецепторів, комплементу, скавенджер-ре- цепторів, рецепторів до фосфатидилсерину, а також наявність вираженої експресії ILT3 і ILT4 (від англ. immunoglobulin like transcript) молекул, що беруть участь в індукції толе- рантності [3,4]. Незрілі ДК (нДК) здатні за- хоплювати екзогенні антигени, але мають від- носно слабку імуностимулюючу активність [5]. Показано, що Т-клітини, культивовані з ними, можуть набувати рефрактерність до алогенних антигенних стимулів, в тому числі отриманих від зрілих ДК [6]. Важливою пере- вагою застосування толерогенних ДК є при- гнічення проліферації Т-клітин, специфічних до конкретного антигена (антигенів), чого