DOI: 10.36695/2219-5521.4.2020.62 УДК 343.973 Б.М. ГОЛОвКІН Богдан Миколайович Головкін, доктор юридич- них наук, професор, завідувач кафедри Національ- ного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Національної акаде- мії правових наук України * ORCID: 0000-0002-0333-9806 ПРО КОРУПЦІю В ПРИВАТНОМУ СЕКТОРІ Постановка проблеми. Після виходу українських компаній на міжнародні ринки і проведення експор- тно-імпортних операцій з транснаціональними корпораціями із Сполучених Штатів Америки, Великої Бри- танії та держав-членів Європейського Союзу деякі з них одразу потрапили під дію екстериторіальних анти- корупційних законів і міжнародних договорів у сфері боротьби з корупцією та піддалися санкціям. Антико- рупційні розслідування розпочалися і проти великих українських компаній, що вели бізнес із контрагентами з іноземними інвестиціями. Однак це не стало приводом для початку боротьби з корупцією у сфері бізнесу в нашій державі. Перші зрушення з цього питання намітилися після ратифікації Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ETS 173) (1999 р.) і Конвенції ООН Проти корупції (2003 р.) у 2006 р. та криміналізації низки корупційних злочинів. Відтоді розпочалася масштабна компанія боротьби з корупцією в органах державної влади і місцевого самоврядування. А вже під час антикорупційної реформи стартувала протидія корупції в приватному секторі, принаймні таке завдання було закріплене на рівні Анти- корупційної стратегії 2014–2017 рр. Проте помітних успіхів за цим напрямом антикорупційної діяльності досягнуто не було. Не відбулося актуалізації та дослідження цієї проблеми і на доктринальному рівні. Не останню роль у цьому відграють нерозуміння суті проблеми та недооцінка наявних і потенційних загроз від корупції в приватному секторі для сталого розвитку бізнесу та економічної безпеки держави. Нині можна констатувати лише початкову стадію наукового пізнання явища корупції в приватному секторі, однак цей напрям наукових розвідок є доволі перспективним і соціально затребуваним. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Опитування підприємств приватного сектору, проведене в межах спільного проєкту Європейського банку реконструкції і розвитку (далі – ЄБРР), Європейського інвес- тиційного банку (далі – ЄІБ) і Групи Всесвітнього банку (далі – WBG) в Україні у 2019 р., засвідчило, що 74 % керівників і менеджерів підприємств вважають корупцію найбільшою перешкодою для ділової актив- ності; 37,4 % фірм стикались з вимаганням неправомірної вигоди, що більш як вдвічі перевищує середній показник для усіх країн (16,4 %) і майже вчетверо перевищує показник для регіону Європи та Центральної Азії (9,9 %) 1 . Всесвітнє дослідження економічних злочинів та шахрайства – 2020, проведене компанією PwC, продемонструвало, що 47 % українських компаній постраждали від незаконного привласнення майна, хабар- ництва і корупції за останні 24 місяці 2 . Між тим, подоланню корупції у приватному секторі не приділяється належна увага з боку держави, біз- несу і громадянського суспільства. В Україні до питання запобігання корупції в приватному секторі більшою чи меншою мірою зверталися О. Бойко, С. Лукін, О. Окунєв 3 , О. Бусол 4 , О. Дудоров, В. Навроцький, М. Хавронюк 5 , О. Новіков 6 , В. Обо- лєнцев 7 , Ю. Луценко 8 , В. Трепак 9 та ін. Їхнім доробком стали практичні рекомендації із впровадження сис- теми антикорупційного комплаєнсу в господарську діяльність юридичних осіб, сформульовані засадничі положення щодо кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, а також запропоновані захо- ди протидії корупції у сфері господарювання. При цьому соціально-правова природа корупції в приватному секторі, її форми і види залишаються не дослідженими. 347 Часопис Київського університету права • 2020/4 КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ © Б.М. Головкін, 2020 * Bohdan Holovkin, Dr. hab. in Law, Professor, Head of Department of Yaroslav Mudryi National Law University