25 Зражевська Н. І. * (м. Черкаси, Україна) УДК 007 : 304 : 001 КУЛЬТУРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ В ДОСЛІДЖЕННІ МЕДІАКУЛЬТУРИ У статті досліджуються можливості нового методологічного підходу до аналізу медіакультури. Автор доводить, що культуральна соціологія Дж. Александера може бути продуктивним інструментарієм для пояснень та інтерпретацій сучасних процесів медіатицації культурного простору, домінування медіакультури у повсякденному житті людини. Ключові слова: медіакультура, культуральна соціологія, бінарні опозиції, перфомантивність, культурні коди. В статье исследуются возможности нового методологического подхода к анализу медиакультуры. Автор доказывает, что культуральная социология Дж. Александера может быть продуктивным инструментарием для объяснений и интерпретаций современных процессов медиатицации культурного пространства, доминирования медиакультуры в повседневной жизни человека. Ключевые слова: медиакультура, культуральная социология, бинарные оппозиции, перфомантивность, культурные коды. This article investigates the possibility of a new methodological approach to the analysis of media culture. The author argues that the sociology of J. Alexander The culture can be a productive tool for the explanations and interpretations of contemporary processes mediatitsatsii cultural space, the domination of media culture in everyday life. Keywords: media culture, cultural sociology, binary oppositions, a performance, cultural codes. Нова наукова теорія завжди потребує нових інструментів дослідження і нового ракурсу висвітлення феномену медіакультури. Культуральна соціологія порівняно молода наукова парадигма, яка нас цікавить саме тому, що ставить культурний аспект вище соціального: медіакультура з точки зору культуральної соціології представляє собою не просто одну із комунікативних систем: в її парадигмі культура представляє собою середовище, що зумовлює соціальність, а медіакультура представляє собою метакультуру інформаційного суспільства у цілому. В такому разі медіакультура претендує на те, щоб охоплювати собою усі сфери буття людини і суспільства від індивідуальної свідомості до цивілізаційних процесів. Отже проблемою, що досліджується, виступає можливість застосування нової методології, а саме культуральної соціології як нової парадигми соціальної теорії, у дослідженні медіакультури. Метою є опис основних засад культуральної соціології і аналіз нових інструментів дослідження медіакультури. Хід дослідження. Оскільки медіакультура – це культура образів, знаків, то вона є виробником змістів, ідеологій, що впливають на означення нами дійсності. Люди розуміють культуру і себе в культурі завдяки тим прихованим підсвідомим стереотипам і змістовим структурам, які дозволяють розпізнавати змісти соціального життя, розуміти динаміку сучасного соціуму. Глибинні засади ідентичності формуються культурою, культурними універсаліями, які транслюються переважно в сучасних умовах медіакультурою. Соціологічна думка зробила серйозний крок у бік культури у 80 рр. ХХ ст., коли відомий американський соціолог-теоретик професор Джефрі Александер сформував основні засади культуральної соціології, яка здійснила суттєвий зсув парадигми сучасної соціологічної теорії. Головна теза цієї теорії базується на тому, що не можна заперечувати того, що в сучасних умовах культура, опосередкована потужною медіаіндустрією і медіатехнологіми, стає автономним чинником формування ідентичностей і розвитку соціуму. Проникнення нових технологій у сферу культури перетворює її в потужне інформаційне поле змістів, що в процесі передачі трансформуються, перетворюються у коди. Соціальні елементи опосередкуються культурними кодами. Д. Александер визначає культуру таким чином: «Я визначаю культуру як організовану множинність символічних зразків (моделей), що розуміються багатозначно і знаходяться у рамках такої впорядкованої системи, у якій кожна соціальна дія може бути зрозумілою, як текст» [3, с. 91- 92]. Дж. Александер у новій теорії стверджує, що культура є навколишнім середовищем кожної дії, і наповнення світу значеннями є входженням в організований ланцюг символічних зразків, які діючі індивіди розуміють символічно. Він зазначає, що соціальні реалії набувають певного ціннісного змісту тільки в результаті означення, кодування. Д. Александер, таким чином, продовжує неофункціональну парадигму в соціології, але активно застосовує також психоаналіз, герменевтику, семіотику та інші методології для обґрунтування власної теорії. Зокрема він пише: «Культурні множинності складаються із культурних кодів, створюючи міцну структуру символічних стосунків, незалежних від конкретної волі або мови соціального діяча [3, с. 92]. Для нас важливими є погляди Дж Александера в світлі того, що інструменти методу культуральної соціології можуть активно використовуватися для аналізу медіакультури. З іншого боку, культуральна соціологія багато в чому схожа з нашими висновками про роль і значення процесів вироблення культурних змістів за допомогою медіа в сучасному соціальному середовищі. * © Н.І. Зражевська, 2012