Історичні, філософські, правові й кадрові проблеми фізичної культури та спорту 53 UDC 798.2(450) POLISH HORSE-RIDING SCHOOL Zbigniew Wójcik 1 , Tomasz Boraczyński 1 , Michał Boraczyński 2 1 Uniwersytet Warmińsko-Mazurski, Poland, zbigniew-wojcik@o2.pl 2 Department of Health Sciences, Olsztyn University College, Poland, michal.boraczynski@gmail.com https://doi.org/10.29038/2220-7481-2020-02-53-57 Abstracts The aim of the research was to recreate the processes determining the development of the concept of the Polish horse riding school. In the implementation of the previously adopted scheme, there were used methods in the field of historical and pedagogical science. As a result of the query, a lot of the material was obtained at the Central Military Archives in Warsaw and the Sports Museum in Olsztyn. It should be emphasized that the use of horses in the Republic of Poland has centuries of tradition. Yet in the 18th century, Polish horse riding school dominated in Europe. However, due to the subsequent partitions and the loss of independence, there were no conditions for further improvement of the equestrian art system. The next opportunity did not appear until 1918, when Poles created the foundation of statehood. Therefore, shortly thereafter, three military horse riding schools were established for the needs of the reviving weapon. They were dominated by the old classical-manege system, cultivated by senior officers from the former Armed Forces of Austria-Hungary. The new trends were initiated in the ranks of cavalry due to soldiers who had previously served in the army of the Russian partitioner. The results of the carried out research enabled to formulate the conclusion that allows to state that the clash of views among the officers resulted in the development of the principles of the Polish horse riding school. It was a combination of the Italian system and extensive experience of the former manege school. It was developed by horse riding instructors at the Cavalry Training Center in Grudziądz. Thanks to that, Polish horsemanship in the inter-war period was included in the world leaders. Key words: The Republic of Poland, traditions, cavalry, officers, system, horse riding. Збігнев Войчик, Томаш Борачинський, Міхал Борачинський. Польская школа верхової їзди. Мета дослідження – відтворити процеси, що визначають розвиток концепції польської школи верхової їзди. Під час реалізації раніше прийнятої схеми застосовували методи в галузі історико-педагогічної науки. За результатами запиту багато матеріалів отримано в Центральному військовому архіві у Варшаві та в Музеї спорту в Ольштині. Потрібно підкреслити, що використання коней у Республіці Польща має багатовікову традицію. Ще у ХVІІІ ст. в Європі панувала польська школа верхової їзди. Однак через наступні розділи та втрату незалежності не було умов для подальшого вдосконалення системи кінного мистецтва. Наступна можливість з’явилася до 1918 р., коли поляки заклали фундамент державності. Тому незабаром після цього створено три військові школи верхо- вої їзди для потреб відроджувальної зброї. У них панувала стара класична манежна система, яку культивували старші офіцери колишніх Збройних сил Австро-Угорщини. Нові тенденції започатковано в лавах кінноти завдяки солдатам, котрі раніше служили в армії російського партизана. Результати проведеного дослідження дали підставу сформулювати висновок, який сприяє констатації, що зіткнення поглядів серед офіцерів призвело до розробки принципів польської школи верхової їзди. Це стало поєднанням італійської системи й великим досвідом колишньої школи манежу. Він розроблений інструкторами з верхової їзди в навчальному центрі кавалерії в Грудзодзь. Завдяки цьому польське конярство в міжвоєнний період включено до світових лідерів. Ключові слова: Республіка Польща, традиції, кіннота, офіцери, система, верхова їзда. Збигнев Войчик, Томаш Борачинский, Михал Борачинский. Польская школа верховой езды. Цель исследования – воспроизвести процессы, определяющие развитие концепции польской школы верховой езды. При реализации ранее принятой схемы использовались методы в области историко-педагогической науки. По результатам запроса много материалов получено в Центральном военном архиве в Варшаве и в Музее спорта в Ольштыне. Следует подчеркнуть, что использование лошадей в Республике Польша имеет многовековую традицию. Еще в ХVІІІ в. в Европе работала польская школа верховой езды. Однако через разделы и потерю независимости не было условий для дальнейшего совершенствования системы конного искусства. Следующая возможность появилась до 1918 г., когда поляки создали фундамент государственности. Поэтому вскоре после этого сформировались три военные школы верховой езды для нужд возрождения оружия. В них царила старая классическая манежная система, которую культивировали старшие офицеры бывших Вооруженных сил Австро-Венгрии. Новые тенденции начались в рядах конницы, благодаря солдатам, которые ранее служили в армии российского партизана. Результаты проведенного исследования позволили сформулировать вывод: столкновение взглядов среди офицеров привело к разработке принципов польской школы верховой езды. Это было сочетанием итальянской системы и большим опытом бывшей школы манежа. Он разработан инструк - торами верховой езды в учебном центре кавалерии в Грудзодзе. Благодаря этому, польское коневодство в межвоенный период включено в мировые лидеры. Ключевые слова: Республика Польша, традиции, конница, офицеры, система, верховая езда. ISSN 2410-2156 (Online), ISSN 2220-7481 (Print) © 2020 Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Ця стаття відкритого доступу на умовах CC BY-NC 4.0