84 http: //hirurgiya.com.ua Klinichna khirurhiia. 2020 May/June; 87(5-6) ǖǷȑǹȑȃǹǬ ȁȑǼǿǼǯȑȋ Klinichna khirurhiia ɈȽɅəȾɂ ɅȱɌȿɊȺɌɍɊɂ Klinichna khirurhiia. 2020 May/June;87(5-6):84-88. DOI: 10.26779/2522-1396.2020.5-6.84 Ускладнені кишкові анастомози: фактори ризику, превентивні заходи О. І. Ткаченко, В. Є. Максимовський, В. В. Пирогов Одеський національний медичний університет Complicated intestinal anastomoses: the risk factors, preventive measures О. І. Тkachenko, V. E. Маksymovskyj, V. V. Pyrogov Оdessa National Medical University Покращення результатів лікування хворих з пухлинною і непухлинною патологією товстої кишки відбулося завдя- ки вдосконаленню передопераційної підготовки, антибіо- тикопрофілактики, оперативної техніки та післяоперацій- ного лікування. Однак колоректальна хірургія пов’язана з відносно високим ризиком ускладнень [1]. Особлива увага приділяється специфічним ускладненням з боку кишкових анастомозів, які призводять до періопераційної морбідно- сті, смертності, погіршення онкологічного прогнозу у хво- рих із злоякісними пухлинами [2]. Пропонуємо аналіз та узагальнення сучасних наукових даних стосовно відомих факторів ризику ускладнень з бо- ку кишкових анастомозів у колоректальній хірургії та шля- хів їх профілактики. Проведено системний пошук літерату- ри в наукометричних базах даних PubMed, Web of Science, Google Scholar за такими ключовими словами: “anastomosis complications”, “colorectal surgery”, “anastomosis leak”, “anas- tomosis dehiscence”, “risk factors”, “prevention”, “cytoreductive surgery complications”, “HIPEC complications”. З г льні ф ктори ризику морбідності т смертності при ускл днених кишкових н стомоз х За даними мультицентрових проспективних і ретроспек- тивних досліджень, тяжкі ускладнення в колоректальній хі- рургії розвиваються у 7 – 35% хворих [3 – 5], смертність у ранньому післяопераційному періоді сягає 8,5%, 90–денна – 11,3% [6]. За цими показниками немає достовірної різни- ці між хворими зі злоякісними новоутвореннями та хвори- ми з непухлинними захворюваннями. Ускладнення з боку кишкових анастомозів призводять до більшої морбідності та смертності, тривалішої шпиталіза- ції пацієнтів. Так, ургентні повторні втручання виконують у 5,8 – 7,6% хворих [7, 8]. Одне з найчастіших і найзагрозливіших ускладнень – не- спроможність анастомоза. Немає загальноприйнятого ви- значення неспроможності анастомоза. В оглядовій стат- ті, яка включала 97 досліджень, наведено 56 різних дефіні- цій неспроможності анастомоза [9]. Втім, більшість авто- рів мають на увазі певні клінічні (біль, лихоманка, тахікар- дія, перитонеальний синдром, гнійні виділення або з киш- ковим вмістом із дренажів), радіологічні (рідинні скупчен- ня, часто з вмістом газу) ознаки та інтраопераційні знахід- ки (вільний кишковий вміст у черевній порожнині, дефект анастомоза) [10]. Загальна частота виникнення неспроможності анастомо- за варіює від 3 до 6% [11, 12], найнижчою є частота неспро- можності здухвинноободових анастомозів (до 4%) [13, 14], найвищою – колоанальних (10 – 20%) [15]. У більшості пацієнтів неспроможність анастомозів ви- являють на 5 – 7–му добу після операції (рання) [16]. Пізня неспроможність анастомозів спостерігається рідше (у 5 – 20% пацієнтів), зазвичай розвивається поступово, проявля- ється субфебрильною лихоманкою, неспецифічними симп- томами хірургічної інфекції, тривалою динамічною непро- хідністю [17]. Невелику обмежену неспроможність анасто- моза іноді важко відрізнити від післяопераційних абсцесів іншої етіології, що ускладнює статистичне опрацювання відповідних даних [18]. Відомі такі фактори ризику неспроможності анастомоза. Чоловіч ст ть. У проспективному дослідженні, до яко- го було залучено 196 хворих із раком прямої кишки, шля- хом мультиваріативного аналізу виявлено значно більшу частоту неспроможності низьких анастомозів у чоловіків [19]. Ймовірно, це пов’язано з тим, що у чоловіків вужчий і технічно складніший таз. Втім, частота неспроможності внутрішньоочеревинних анастомозів немає відмінності за гендерною ознакою. Поз очеревинний н стомоз. У проспективному дослі- дженні, яке базувалося на аналізі 1598 спостережень доброя- кісних та онкологічних колоректальних захворювань, вста- новлено, що для позаочеревинних анастомозів характерний значно вищий ризик розвитку неспроможності, ніж для ін- ших видів кишкових анастомозів – відповідно 6,6 та 1,5% [20]. Відст нь від зовнішнього отвору відхідного к н лу. Наднизька та низька передні резекції прямої кишки пов’я- зані із достовірно вищим ризиком неспроможності анасто- моза, ніж висока передня резекція прямої кишки – 7,3, 4,1 та 1,6% відповідно [21]. Однак існує протилежна залежність між тяжкістю цього ускладнення та необхідністю виконан-