9 de outubro de 2020  Lisboa, Portugal  49 . DOI 10.36074/09.10.2020.v4.14 ПОСЛУГА ЩОДО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ПЕРВІСНА КАТЕГОРІЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Мурач Дмитро Васильович Здобувач вищої освіти Навчально-наукового інституту Права Сумський державний університет Гончарова Аліна В’ячеславівна Кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного, європейського права та цивільно-правових відносин Сумський державний університет УКРАЇНА У сучасному світі у сфері надання послуг щодня укладається величезна кількість цивільно-правових договорів, починаючи від договорів у галузях товарообміну і закінчуючи договорами з надання ритуальних послуг. На сьогодні, така якісна категорія цивілістики як «послуга» не є детально регламентована та систематизована у Цивільному кодексі України. Згідно з п. 1 статті 177 Цивільного Кодексу України послуга визнається як повноцінний об’єкт цивільного права [1]. Також, у Цивільному Кодексі України визначено деякі види покарань за недодержання умов договору про надання певного виду послуг. У науковому середовищі під поняттям «послуга» розуміють дію суб'єктів цивільного обороту, яка не завершується будь-яким певним результатом, а укладає корисний ефект в самій собі, або має такий результат, який не втілюється у упредметненої формі. Цінність послуги полягає в тому, що в самій дії міститься певне благо [2, с. 72]. В юридичній літературі поняття «послуги» охоплюється більш широким поняттям «дії». Так, поняття «послуги» визначається як дії чи бездіяльність, що здійснюються на замовлення та не мають матеріального результату [3, c. 27]. Інші джерела регламентують послуги як правомірні дії суб’єктів правовідносин, в результаті яких задовольняються певні потреби інших осіб. Звертається увага на те, що виконання послуг має кінцевий результат, але, як правило, він не має чітко уречевленого характеру, крім того, такий результат може бути навіть ненаявним [2, c. 72]. Святошнюк С.С. у своїй праці розмірковує на тему визначення дефініції послуги: «Під послугами слід розуміти такі об’єкти цивільних правовідносин, які здійснюються за допомогою конкретних дій, виконання яких мають перед собою певну мету спрямовані на задоволення певних нематеріальних потреб» [2, с. 70]. Але цей підхід виокремлює поняття послуги під категорію сутнісно нематеріального блага. Тобто, в такому разі ми можемо стверджувати, що будь- які послуги мають як кінцевий результат задоволення нематеріальних потреб споживача, що є не зовсім точним, адже звужує саме коло цілей до нематеріальних. На нашу думку, необхідно врахувати те, що в будь-якому разі нематеріальне благо є кінцевим результатом та бажанням відповідного матеріального заохочення. А це, в свою чергу, не має сенсу для практичного застосування і породжує дихотомію легальних та доктринальних дефініцій.