Комунальне господарство міст, 2021, том 4, випуск 164 ISSN 2522-1809 (Print); ISSN 2522-1817 (Online) 128 © Міхно П.Б., Шелковська І.М., Козарь В.І., Лашко С.П. УДК 528.4 DOI 10.33042/2522-1809-2021-4-164-128-135 П.Б. Міхно, І.М. Шелковська, В.І. Козарь, С.П. Лашко Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ДЕРЖАВНОЇ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ Досліджено особливості стану державної геодезичної мережі у центральному регіоні України, які визначають першочергові завдання її моніторингу. Проведено аналіз закріплення пунктів планової, висотної і гравіметричної мереж центрами, реперами, марками та зовнішніми геодезичними знаками. Запропоновано показник допустимості втрат геодезичних пунктів. Розрахунок за цим показником виконано для території Полтавської та Кіровоградської областей. Ключові слова: геодезичний пункт, державна геодезична мережа, центр пункту, зовнішній геодезичний знак. Постановка проблеми Концепцією Державної цільової науково- технічної програми розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2014–2018 роки було визначено проблеми топографо-геодезичного та картографічного забез- печення, а саме: невідповідність більшості карт і планів усіх масштабів сучасним потребам за актуальністю та інформаційним змістом; відсутність ефективної системи поновлення геопросторових даних; відсутність прив’язки місцевих систем координат населених пунктів до Державної геодезичної мережі (ДГМ). Відомості про системи відліку координат і висот відносяться [2] до базових геопросторових даних. В контексті необхідності оновлення, оброб- лення, зберігання, постачання та використання гео- просторових даних у різних сферах та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних значущість результатів топографо-геодезичної та картографічної діяльності є беззаперечною. Воче- видь, якість виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт і їх результатів забезпечується дотриманням усіх нормативних вимог, пов’язаних із побудовою ДГМ, виконанням топографічних і кадастрових знімань. Водночас, негативними наслідками багаторічного функціонування ДГМ в Україні і її старіння є втрати геодезичних пунктів. У цьому зв’язку актуальними є питання дослідження регіональних особливостей закріплення пунктів ДГМ, які в сучасних умовах певним чином визна- чають надійність і збереженість її пунктів. Аналіз останніх досліджень та публікацій Дослідження у галузі геодезії та картографії М.В. Галярника, Є.Ю. Ільків, О.В. Серант, І.С. Тре- вого та інших вчених розглядають коло питань, пов’язаних із побудовою геодезичних мереж для різних цілей [1–3], забезпеченням необхідної точності знімальної основи [4], проблемами моніторингу геодезичних мереж та обліку геоде- зичних пунктів [5]. Питання, пов’язані із вико- ристанням референтних станцій GNSS-мереж, роз- глядаються у працях [6, 7]. Аналізом результатів досліджень державних геодезичних мереж бувших країн СРСР [8, 9] дозволив встановити деякі хара- ктерні риси: втрати через старіння пунктів планової, висотної і гравіметричної мереж вищих класів, необхідність перевизначення координат із систем СК-42 і СК-63 у національні системи координат, які визначаються положеннями побудови геодезичних мереж відповідних країн, необхідність розвитку мереж референцних станцій ГНСС. У деяких випадках геодезичні пункти планової та висотної геодезичної мереж, створені традиційними наземни- ми методами у гірських районах [10], є малопридат- ними для виконання ГНСС-спостережень. У зарубіжних країнах (зокрема, у Кореї та В’єтнамі) специфіка побудови або модернізації геодезичної мережі визначається втратами геодезич- них пунктів внаслідок непередбачуваних суспільно- політичних подій, наприклад, військових дій [11, 12]. Результатами досліджень вітчизняних вчених є висновки, зокрема, про недостатність нормативно- правового забезпечення належного функціонування пунктів ДГМ у частині регламентування норм їх втрат, а також важливість ведення моніторингу стану геодезичних пунктів на регіональному рівні [1, 2]. Тому ці питання потребують подальшої науково-методичної розробки. Завдання дослідження: дослідити сучасний стан ДГМ центрального регіону України; виявити