130  Integración de las ciencias fundamentales y aplicadas en el paradigma de la sociedad post-industrial  Volumen 5 . DOI 10.36074/24.04.2020.v5.43 ШКІЛЬНА ІСТОРИЧНА ОСВІТА В ІСТОРИЧНІЙ ПАМ'ЯТІ НАЦІЇ ORCID ID: 0000-0003-1660-0070 Денисюк Василь Іванович кандидат історичних наук, доцент кафедри національної безпеки Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки УКРАЇНА Історичне пізнання є важливим елементом формування особистості, зокрема національної самоідентифікації. Головна частина системи історичних уявлень про націю, її історії та приналежність до неї найчастіше формується під час здобуття середньої освіти. Концепції національної історії, створені переважно в ХІХ ст. та значною мірою трансформовані у ХХ ст., складають основу для переважної більшості навчальних програм з історії в різних державах світу. Існують різні підходи до визначення поняття «історична пам'ять». Хальбвакс М. детермінував це як вид колективної пам'яті, що «уявляє нам минуле лише в скороченій та схематичній формі…» [1]. За Л. Репіною історична пам’ять – це сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і позанаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле, один з вимірів індивідуальної та колективної пам’яті. Типом історичної пам’яті Л. Рєпіна вважає національну [2]. І. Колесник вважає цей тип пам'яті трансформованою та переробленою інформацією, що може змінюватися після того, як увійшла до «бази даних» (архіву) пам’яті. Водночас дослідниця акцентує увагу на тому, що не можна ототожнювати історичну пам’ять з історичним знанням, історичною наукою через те, що історія та пам’ять – це різні форми відтворення минулого [3]. Незважаючи на дещо різне трактування цього поняття, історична пам'ять визнається одним з видів колективної пам'яті. Її формування визначається комплексом спланованих і організованих (переважно державою та її інституціями або принаймні допущених державою), рідше спонтанних заходів і процесів. Приймаючи величезну вагу «місць пам'яті», про що так наполегливо акцентує один з основоположників вчень про історичну пам'ять французький дослідник П. Нора [4], можемо наполягати на думці про не менш важливе, концептуальне значення медіа та шкільної історії. Шкільна освіта є першим систематичним та обов’язковим елементом формування особистості. Викладання історії відбувається за певними давно встановленим та перевіреним принципом хронологічно-проблемної систематизації знань. Інші принципи та підходи до викладання історії можуть різнитися. Програма викладання розставляє акценти у подачі матеріалу, визначає пріоритети для написання шкільних підручників. Без сумніву, довгий і неоднозначний шлях пошуків оптимальної програми з історії України в період незалежності є результатом складної соціокультурної ситуації в державі, боротьби надто різних ідеологічних систем, неусталеністі