Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 1 ISSN 2078-3566 15 УДК 342.7+341.231.14 DOI: 10.31733/2078-3566-2020-1-15-20 Кучук А. М. © доктор юридичних наук, доцент (Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка) ЛЮДСЬКІ ПРАВА У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини) Акцентується увага на тому, що розглядаючи справи, пов’язані з порушенням національ- ними органами публічної влади прав людей у сфері надання медичної допомоги та медичних пос- луг, Європейський суд з прав людини з’ясовує наявність чи відсутність порушень ст. 2 (право на життя) і ст. 3 (свобода від катувань) Конвенції про захист прав та основоположних свобод (Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms). При цьому, якщо потер- пілому заподіяно смерть, то Суд у першу чергу з’ясовує наявність чи відсутність порушень ст. 2, якщо потерпілий є живим – наявність чи відсутність порушень ст. 3. Однак, зважаючи на особли- вості відносин у сфері охорони здоров’я, доцільно вирішити питання про можливість прийняття окремого протоколу до Конвенції, предметом регулювання якого будуть саме людські права у сфері охорони здоров’я. Це може стати ефективним засобом захисту людських прав у сфері охо- рони здоров’я. Ключові слова: Європейський суд з прав людини, Конвенція про захист прав та осново- положних свобод, людські права, охорона здоров’я, право на життя, свобода від катувань. Постановка проблеми. Існуюча система захисту людських прав була сформо- вана на початку другої половини ХХ століття. З того часу відбулися кардинальні зміни у соціумі, зокрема, інтенсивний розвиток науки і техніки, підвищення рівня життя насе- лення, визначення людської гідності, верховенства права і конституційної демократії засадничими цінностями системи права цивілізованих суспільств. Ці зміни не могли не позначитися на правовому регулюванні суспільних відносин у сфері охорони здоров’я. Так, 28 – 30 березня 1994 року у Амстердамі проходила Європейська нарада з прав паці- єнтів, за результатами якої прийняті Принципи прав пацієнта, що пов’язано з необхідні- стю вироблення засад політики у сфері охорони здоров’я у сучасних умовах. Однак, текст Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), що була прийнята у 1950 році, не містить прав людини у сфері охорони здоров’я. Проте ефективність діяльності Європейського суду з прав людини, який створений для захисту людських прав, закріплених у цьому міжнародному договорі, є фактором звернення до нього й у випадках, пов’язаних із порушенням людських прав у сфері охорони здоров’я. Тому аналіз практики Європейського суду з прав людини дозволить краще розуміти сутність досліджуваних прав. Зважаючи на іманентність рішення Європейського суду з прав людини (далі – Суд) прецедентного характеру, а також ураховуючи те, що до складу Ради Європи вхо- дить 47 держав, виходячи з обов’язку держав-учасниць Конвенції поважати людські права, закріплені у ній, а також виконувати остаточні рішення Суду у тих справах, у яких вони є сторонами, аналіз практики цього суду дозволяє, по-перше, краще пізнати сутність людських прав у сфері охорони здоров’я (виходячи з доктрини «живого дере- ва», яка передбачає, що Конвенція має тлумачитись, враховуючи умови сьогодення) , зрозуміти їх сприйняття Судом. По-друге, з’ясувати правові засади забезпечення людсь- ких прав у сфері охорони здоров’я або визначити напрям розвитку законодавства у 47 державах. Аналіз публікацій, у яких започатковано вирішення цієї проблеми. Слід за- уважити, що в Україні протягом останніх десяти років активізувалися дослідження різ- них аспектів людських прав крізь призму практики Суду. І хоча зарубіжний дослідник © Кучук А. М., 2020 ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-5918-2035 kucshuk@ukr.net