П остановка проблеми. Як висловився Б. Паскаль, “нам подобається тільки боротьба, але зовсім не перемога”. Аналогічну ситуацію можна спостерігати в спро- бах відмежувати соціологію мови від соціолінгвістики і решти підходів, що базуються на ідеях соціально зумов- леного використання мови. Утруднен- ня з визначенням предметів наук, що межують, а тим більше з досліджен- ням еволюції їхніх предметів при- зводить до плутанини в наукових працях – фронтах, можливо, й неусві- домлюваної “боротьби” – і в рішен- нях тих проблем, на розв’язання і “перемогу” яких були націлені їхні автори. Цілі статті. За цілі в даній статті авторка визначає реконструкцію ево- люції об’єкта і предмета соціології мови, перед якою буде завершений огляд теоретичних передумов виник- нення та інституціоналізації соціоло- гії мови, розпочатий у публікації в попередньому номері, й проведення “кордону” між напрямами, що “наро- дилися” від поєднання лінгвістики й соціології заради з’ясування суто соціологічного підходу до мови і мов- лення. Аналіз публікацій і виклад основного матеріалу досліджен- ня. Якщо Ф. де Соссюр, якому при- писують першість соціологічного ухилу в мовознавстві, вживання слів порівнював із грою в шахи, то Л. Вітгенштейн уже всю мову в цілому вважав сукупністю мовних ігор. Мовні ігри – це не те, що роблять люди, коли хочуть розважитися. Під мовни- ми іграми Л. Вітгенштейн розумів моделі (зразки, типи) використання мови, її різноманітних функцій. Подібно до будь-яких моделей, при- значених для прояснення складного і незрозумілого, мовні ігри є насампе- ред найпростішими чи спрощеними способами вживання мовних знаків, що дають ключ до розуміння більш зрілих і нерідко невпізнанно видозмі- нених випадків складної повсякден- ної мови. Розуміння мовних ігор як “найпростіших форм мови” збереже- не в “Філософських дослідженнях” і наступних роботах філософа. Причому постійно підкреслюється, що кореневим формам мови власти- вий нерозривний зв’язок із життєді- яльністю: “Мовною грою я називати- му також ціле, що складається з мови і дій, у які він вплетений”. “Ігри є взірцями мовної практики, єдності “думки–слова–справи”, а також обста- вин, за яких усе це разом узяте здій- снюється, “працює” [1]. Для пояснення ідеї мовної гри Вітгенштейн іноді порівнював її з театральним спектаклем, де в одне ціле об’єднані сцена, акти, дії, ролі, конкретні сцени, слова, жести, хода у грі. Згодом філософ усе частіше став характеризувати мовні ігри як фор- ми життя. Він пише з цього приво- ду у “Філософських дослідженнях”: “Скільки ж існує типів речення? Скажімо, ствердження, питання... – Існує численна множина таких ти- пів – нескінченно різноманітні види застосування усього того, що ми на- зиваємо “знаками”, “словами”, “речен- нями”. І ця множина не є чимось уста- леним, навпаки, виникають нові типи мов, або, можна сказати, нові мовні ігри, а старі застарівають і забувають- ся… Термін “мовна гра” повинен під- креслити, що розмовляти мовою – це компонент діяльності, або форма життя. Наказувати, запитувати, розпо- відати, теревенити тою ж мірою частина нашої натуральної історії, як хода, їжа, пиття, гра” [2]. Ідеєю мовної гри передбача- ється, що мова – явище в принципі нестатичне, що вона – подібно до виконання музичного твору, сценіч- ної дії, спортивної та інших ігор – динамічна за самою своєю приро- дою, живе лише в дії, діянні, у практи- ці комунікації. Вітгенштейн підкре- слював: знаки як щось речове – у зву- ковому, письмовому, друкованому вигляді – мертві, але це не означає, що до них, щоб вдихнути в них життя, потрібно додати щось прин- ципово інше порівняно з матеріаль- ним – щось суто духовне. Життя знаку дає його застосування, а таке, зрозуміло, припускає реальне життя мови чи мовну гру. Тлумачення зна- чення знаку як способу його вживан- ня і принцип мовних ігор – аспекти єдиної позиції. В основу поняття мовної гри покладена аналогія між поводженням людей в іграх як таких і в різних системах реальної дії, у які вплетена мова. Їхня схожість вбачається, зокре- ма, у тому, що і там і там передбача- ється заздалегідь вироблений ком- плекс правил, які становлять статут гри. Цими правилами задаються мож- ливі для тієї чи іншої гри комбінації ходів чи дій. Адже гра без правил – не гра: різка зміна правил здатна паралі- зувати гру. Разом із тим логіка гри визначається правилами не одно- значно: передбачаються варіації, творчість. Система дій, що підлягають суворим правилам, – це вже не гра. Поняття мовної гри в концепції пізнього Вітгенштейна не належить до числа чітко окреслених, теоре- тично визначених. Його межі роз- миті, однак в його завдання і не вхо- дило (це не раз підкреслювалося ним) створення якоїсь теорії – чи то теорії мови, значень, знаків, чи чогось іще. Теорії (чи концепції) взагалі не уявлялися Вітгенштейну скільки- небудь ефективними для прояснення механізмів мови й оволодіння ними. На відміну від раннього періоду творчості, він не керувався ідеалом точності, тому що зрозумів, що в практиці мовлення альтернатива 35 35 РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ 2010 №3 Н Н а а у у к к о о в в і і д д о о с с л л і і д д ж ж е е н н н н я я А.Ю. Тащенко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ) Розвиток соціології мови brought to you by CORE View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk